ЗМІСТ
Вступ 3
1 Економічні основи міжнародної торгівлі 5
1.1 Міжнародна торгівля як реалізація порівняльних переваг 5
1.2 Платіжний баланс країни 7
2 Міжнародна торгова політика і види міжнародної торгівлі 9
2.1 Дві основні моделі міжнародної торгівлі:
протекціонізм та вільна торгівля 9
2.2. Міжнародне переміщення факторів виробництва 10
2.3 Міжнародна спеціалізація виробництва 12
2.4. Інструменти торгової політики 14
3 Міжнародні організації по координуванню світової торгівлі 18
3.1 Генеральна угода з тарифів і торгівлі 18
3.2 Бреттон-Вудська система та створення МВФ 19
Загальні висновки 22
Література 24 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Зовнішньоекономічна діяльність уявляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.
Як відомо, цикл суспільного виробництва умовно поділяють на чотири стадії : виробництво – розподіл – обмін – споживання. Втручання суб’єкта, що належить іноземному відтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен міжнародної торгівлі
Істотною рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами.
Нині у світовому господарстві торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв’язків – виробничо-інвестиційна.
За цих умов суб’єктові зовнішньоекономічної діяльності слід орієнтуватися не тільки на постачальницько-збутову і посередницько-збутову взаємодію з інонаціональними партнерами, але й на виробничо-інвестиційну модель, де в полі зору перебуває співробітництво по всіх ланках виробничо-технологічного процесу з винесенням частини з них за національні межі.
У цьому зв’язку можна виділити наступні вихідні положення ефективної міжнародної торгівлі:
— вона грунтується на високому рівні продуктивності праці;
— в окремих галузях на світовому ринку конкурують не країни, а фірми;
— національна конкурентна перевага має відносний характер;
— динамічне оновлення орієнтованих на зовнішньоекономічну діяльність галузей веде до сталих конкурентних переваг, а не до короткострокового виграшу на рівні зниження витрат;
— конкурентні переваги в галузях промисловості створюються протягом десятиріч або довшого строку;
— країни домагаються цих переваг завдяки своїм розбіжностям, а не схожості.
Щодо сучасних напрямів розвитку міжнародної торгівлі України, то експортна орієнтація економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків вимагає визначення існуючих і потенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також чинників, які їх формують, і механізму реалізації цих переваг. Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочої сили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ці переваги є скоріше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон’юнктурний характер по обмеженій групі виробів.
стор. 24
Замовити роботу
| 