ВИСНОВКИ
Творчість Борхеса має в собі те ексцентричне начало, яке згадує Зенон у своїх творах..“Повне зібрання Творів” Борхеса, яке парадоксально рік за роком виявляється не таким вже й повним – на сьогоднішній день щоразу знаходяться нові збірники його творів, які не увійшли у Повне Зібрання – являє собою заплутане, складне читання і сприймається більше, ніж просто збірник творів, це підручник таємниць, які виявляють різноманітні аспекти світу і у той же час вони заплутують нас.
Борхес, захоплений лабіринтами і дзеркалами, готував своє Повне Зібрання творів, неначе коридор лабіринтів, спроможний до віддзеркалення безмежності: повторює метафори, теми, повні абзаци есе або коротких оповідань, перекручує дані, створює уявних авторів і книги, щоб досягти своєї мети. Кінцеве зображення, яке нам передає, це, власне, витвір, на сторінках якого знаходиться всесвіт і можливо, що Бібліотека Бабеля, одне з оповідань, це часткова біографія читача, який намагається підійти до розгадки, до пошуків ключів, що все обгрунтовують або пояснюють.
Погоджуюсь зі словами, які написав Баес у своєму виступі, надрукованому у літературному журналі “Летралія – тіерра де летрас” , що можливо, існує та сторінка Борхеса, що містить в собі п’ять переддумок, які за словами Фреда Гойла, знищили б поняття теперішньої цивілізації, тієї яку знаємо. “Щоб не було абсурдним подумати, що цієї ночі хтось прочитає цю сторінку – або вже її прочитав – щоб хтось із присутніх в цій залі зрозумів все і з абсолютною упевненістю знав, що він не той, про кого він сам думає, а інший, інший, який живе справжнім життям, і що його сновидіння зображають лише картини, на які його надихає ніч, щоб пізнати цю реальність, що він належить собі – тобто іншому”.
Оригінальність творів Борхеса полягає в тому, що часто залишається чіткий характер розповідного викладу у літературних текстах із яскраво вираженим філософським наснаженням. Він включає факти, дати перекручені, вигадує книжки, протиставляє між собою протилежні тези. До такої міри він перекручує дані та форму писання, що про нього кажуть критики, що він “видумав власний стиль, який знаходиться між есе та новелою”. Автор цієї роботи згоджується на сто відсотків з такими словами.
Універсальність Борхеса поширюється на цілий світ і на всі часи. Це одна із його головних характеристик. Його творчість можна розглянути у контексті сучасної літератури, але треба зважати, що на його творчість вплинули попередні автори, класики, такі як Гомер, Данте, Сервантес, Достоєвський. І безперечно можна знайти його вплив на нове покоління письменників між яких -- Умберто Еко, Італо Калвіно, Сабато, та інші.
Що стосується публіцистики, то є всі підстави стверджувати, що Борхес звертався перш за все до тих тем, які його особисто хвилювали. Тому можна говорити про публіцистичні твори (у першу чергу – есе) яскраво вираженого філософського, політичного, літературознавчого та релігійного характеру. Слід наголосити на значній публіцистичній вправності Борхеса, віртуозному володінні виражальними і зображальними засобами, особливо це стосується дошкульної й всепроникаючої іронії митця, яка інколи (ідеться перш за все про публіцистичні твори історичного та політичного спрямування) межує навіть з цинізмом.
Як особливу прикмету, притаманну саме Борхесові, треба відзначити втілені ним у публіцистичних творах нові бачення світу і нову оригінальні есе, частина з яких має суцільну віршовану форму.
Загалом можна стверджувати, що прозаїчний і публіцистичний доробок Борхеса – це творчість високого ґатунку, інтелектуально наснажена й художньо вагома. А якщо так, то зрозуміло, що творчість ця має значною мірою елітарний характер, а відтак потребує глибокого вивчення, і має великі перспективи щодо подальшого дослідження.

стор.60