І. Вступ……………………………………………………………………………3
ІІ. Основна частина:
1. Про шлях просвітлення тих, хто удосконалюється. Богословські чесноти християнина: віра, надія, любов. Про необхідність та важливість богословських чеснот…………………………………………………………7
2. Про християнську віру ……………………….……………………………...8
3. Про надію та сподівання на Бога …………………………………………11
4. Про любов до Бога …………………………………………………………14
5. Властивості чи вияви любові до ближніх ……………………………….18
6. Любов - основний Закон і Творець людського життя ………………….19
ІІІ. Висновок: …………………………………………………………………..…22
ІV. Використана література: …………………………………………………....24

Висновок
У підсумку з вище поданого матеріалу, можна з впевненістю сказати, що вся наша християнська релігія основується на трьох головних чеснотах як пише св. апостол Павло: «Нині діють оці три: віра, надія любов» (Кор. 13, 13). Ці три чесноти настільки тісно пов’язані між собою що стають нерозлучними. Вони робляться досконалими і угодними Богові тоді коли діють разом.
Що значить вірувати? То значить: мати повну упевненість в існування Бога і в правдивості богооб’явлених істин, записаних у книгах Святого Письма. Ми віруємо в Бога тому, що Бог є Абсолютна Істина. В Ньому немає неправди (Пс. 91, 16). Він праведний (1 Ів. 2, 29; 3, 7). Дух (Божий) – Істина (1 Ів. 5, 6). Тому то все, що об’явленно нам через пророків і що об’явленно Сином Божим та записано в Євангелії – це беземовна Істина, і ми приймаємо її безумовно. Чим сильніше сильніше й глибше й глибше віруємо, тим більше любимо, тим більше наближаємося до Бога, а тим самим робимося кращими. Через віру ми стаємо одне з Богом, як рідні діти з батьками. Без віри неможливо ні служити Богові, ні молитися, бо молитва без віри – то порожні слова.
Надія християнська – то заспокоєння серця в Бозі з певністю, що Він безперестанно турбується про нас і наше спасіння, дасть нам усе необхідне до життя і обітоване блаженство, якщо ми будемо виконувати заповіді Його. «Господь Ісус Христос – надія наша» (основа нашої надії). (1 Тим. 1, 1). «Цілком покладайтеся на подану нам благодать явленням Ісуса Христа» (1 Петр. 1, 13). Надія християнська полягає в тому, що істинний християнин не надіється на свою силу, або мудрість чи багатство, і не на сильних віку цього, а на Бога, що підводить мертвих (2 Кор. 1, 9). Надія основується на Божих обітуваннях. Як сказав Господь: «Чи забуде мати грудне дитя своє, щоб не жаліти його? Але коли б і забула, то Я людей своїх не забуду» (Іс. 49, 15).
Християнська любов – це прив’язаність нашого серця до Бога. Це чуття, яке невидимими нитками зв’язує нас з Богом невимовним чуттям душі і серця до ревності. Через любов ми стаємо одно з Богом, так що коли хтось зневажає Бога, то Він страшними болями проймає наше серце і найніжніші почуття душі. Така любов буває лише тоді, коли ми всією душею віруємо в Бога, бо без віри любити не можна. Віра тоді корисна, коли вона об’єднується любов’ю до Бога та ближніх і виявлена добрими ділами.
Неможливо спастися спастися лише одними добрими ділами, не маючи віри в Бога. Бо людина, яка не вірить, не може любити Бога і не може нічого доброго зробити для Нього. Всі її «добрі діла» робляться з розрахунком на людську справу або задля власних вигід. Люди мають природну любов до своїх батьків, дітей, рідних, до свого народу. Така любов побуджує їх піклуватися за них. Але є й вища любов до людей – ради Господа. Вона базується на тому розумінні, що коли людина є творіння Боже, що вона викуплена Дорогоцінною Кров’ю Христа Спасителя, що людина має душу, призначену до вічного життя, що кожна людина – це наш брат чи сестра, особливо єдиновірні. Кожний і кожна з нас повинні любити і шанувати і себе самих, бо тіло наше – це храм Духа Святого.
стор.24