Висновок
В західному сприйняті арабський танець завжди, по крайній мірі, до недавнього періоду, був дійством в стилі кабаре. Шкала якості танцю простягалась від шоу з елементами арабського танцю, західного гламуру та запозичення з ранніх голлівудських фільмів до танку у відвертому костюмі, якими займались дівчата, не маючи особливого уявлення про мистецтво танцю.
До недавніх пір єдиними площадками, де можна було виступати з арабським танцем, були клуби та ресторани. Природно, що самі яскраві зірки минулого робили свою кар’єру саме там. Не дивлячи на обмеження, які накладає формат нічного клубу на творчу вишуканість, такі танцюристки як Тахія Каріока та Самія Гамаль, а пізніше, в 1970-80-ті роки, Нагуа Фуад, Мона Саід та Аза Шаріф збагатили танець інноваціями, які до тепер надихають всіх виконавець східного танцю.
За останні десять років східний танець став дуже популярним на Заході. Сьогодні його викладають в мегаполісах та невеликих містах по всій Європі та Америці. На жаль, дуже часто прояв цієї уваги відображають нерозуміння природи танцю. Коли жінка хоче зайнятись індійським, африканським танцем або фламенко, нікого це не дивує. Але стоїть їй зібратись на урок арабського танцю, це викликає масу емоцій. Коли у жінок запитують що вони такого знаходять особливого в арабському танці вони відповідають всі по-різному. Перш за все, цим танцем можуть займатись всі, незалежно від віку та типу фігури. Багато жінок, які мріють танцювати, гублять сміливість, коли бачать, які пропорції фігури потрібні для балету.
стор. 19