Висновок
Уся теоретична робота Грамші будувалася на таких основних принципах марксизму ленінізму, як історична місія і революційний характер боротьби робітничу клас за побудову комунізму, класовий характер держави і диктатура пролетаріату, авангардна роль пролетарської партії в підготовці і проведенні революції, у побудові нового суспільства, необхідність послідовної ідейної боротьби з буржуазною ідеологією, інтернаціональний характер боротьби робітничого клас.
Керуючись цими принципами, Грамші вніс великий вклад у розвиток марксистсько-ленінської теорії політичних надбудов і політики. Відзначимо найбільш великі досягнення його думки в цій області.
По-перше, розвиваючи ленінське вчення про гегемонію, Грамші розкрив поняття держави через єдність ідеології, політики, етики і культури пануючого класу. Великий внесок він вніс у розробку проблеми держави - культуру, показавши, що нова культура є найважливішою соціальною основою діяльності нової держави, що новий панівний клас для покращення держави повинний дати людству більш високі зразки культури й етики, чим попередній, підняти культуру на рівень нових потреб людства.
По-друге, Грамші сформулював, якщо можна так сказати, закон універсалізації ідеологій, де розвив ленінське вчення про неминучість і форми ідеологічної боротьби класів, розкрив механізм і методи цієї боротьби, дав аналіз її апаратів. Він показав, зокрема, що ідейна боротьба робітничої клас проти буржуазної ідеології після перемоги революції вимагає підтримки з боку держави. Звичайно, сьогодні ми з деякими застереженнями й уточненнями приймаємо тезу Грамші про те, що після пролетарської революції потрібно "нечувана концентрація гегемонії і, отже, такий уряд, що буде активно "втручатися" у хід події", здійснюючи адміністративний, політичний і інший контроль. Можна сказати, що пряма залежність між концентрацією гегемонії і "втручанням" уряду існує лише до визначеної межі, за яким "утручання" починає руйнувати гегемонію.
Разом з тим треба сказати, що саме в вченні про гегемонію ми черпаємо додаткові аргументи для критики сталінізму, що замінили гегемонію репресією і терором. Теорія гегемонії Грамші різко протистоїть тій формі вульгарного економізму, що проявилася в соціалістичному будівництві в тім, що швидкий індустріальний ріст відривався від рішення соціальних задач, від зміцнення ідейної гегемонії класу і його партії.
По-третє, Грамші чітко сформулював предмет і деякі закономірності марксистсько-ленінської політичної науки. З погляду Грамші, політична наука розглядає державу як весь комплекс активності пануючого класу - практичної і теоретичний. Відштовхуючи від Марксових тез про Фейєрбаха, Грамші розглядає державу насамперед під кутом зору революційної практики як знаряддя зміни "обставин" людьми, що змінилися, як знаряддя "виховання" суспільства. При такому широкому підході політична наука є наука про найбільш ефективний посібник, про підготовку керівників і про найбільш раціональні способи відносин між керуючими і керованими. У кінцевому рахунку задача політичної науки складається в розробці принципів і методів формування колективної політичної волі для досягнення визначених соціально-політичних цілей.
По-четверте, Грамші глибоко проаналізував умови класової боротьби, що змінилися, пролетаріату і світового революційного процесу. Він розкрив нові явища в протіканні кризи капіталізму і буржуазної держави, показав резерви капіталізму в його кризі гегемонії, що охопила. Він значно розвив ленінське вчення про революційну ситуацію у високорозвинених країнах Заходу: мова йде про співвідношення "позиційної" і "маневреної" війн, про фази зміни співвідношення сил. В аналізі революційного процесу Грамші виходив з діалектики взаємодії міжнародних і національних політичних сил. Цей аналіз "свідчить про геніальну прозорливість А. Грамші, що зрозумів слідом за К. Марксом і В.И. Ленін, що розвиток сучасного йому світу йде до інтернаціоналізації, до росту взаємозалежності, до такого розмаху історичного процесу, при якому величезні маси трудящих стають усе більш активними його учасниками"1.
Найбільшим внеском Грамші в розвиток марксизму-ленінізму була послідовна і всебічна розробка концепції політичної партії, законів її розвитку, її "соціології" і структур функціонування. Особливо актуальним представляється аналіз проблем пролетарської партії, стилю і методів її роботи. Розуміння партії як "колективного інтелігента" класу прямо протистоїть сталінської концепції партії як "ордена мечоносців", так само як твердження гегемонної, авангардної ролі партії як ідейного і політичного вождя народу протистоїть її перетворенню в "мотор" адміністративно-бюрократичної машини.
Нарешті, Грамші сказав нове слово в марксизмі-ленінізмі про місце і функцію інтелігенції в суспільстві. Наукові розробки Грамші руйнують ту інстинктивну недовіру робітничого класу до інтелігенції, що виникало на об'єктивному ґрунті, але потім штучно культивувалося догматичним "марксизмом-ленінізмом". Ідеї Грамші зіграли важливу роль у виробленні політики комуністичних партій Заходу щодо інтелігенції, де вона стала найближчим союзником робітничого класу, а в деяких відносинах зливається з ним
Оцінюючи в цілому теоретичну діяльність, Грамші, можна з упевненістю сказати, що після смерті Леніна він був і залишається найбільшим теоретиком марксистсько-ленінської школи, а його вчення - найбільш плідною гілкою марксизму-ленінізму. Грамші послідовно переборює елементи економічного редукціонизму, неминучі на перших етапах розвитку марксизму, про що писав Енгельс. У цьому значенні Грамші завершує те, що не встиг зробити Ленін у всій повноті.

стор.28