Вступ. Економічний зміст кредитних відносин. 3

І розділ. Організація кредитної діяльності банку.
1.1. Розробка кредитної політики банку. 7
1.2. Сутність, види, принципи банківського кредитування. 11
1.2.1. Споживчий кредит. 17
1.2.2. Кредитний ліміт. 21
1.3. Ліміти повноважень в процесі кредитування фізичних осіб. 24
1.4. Правове регулювання та нормативи кредитної діяльності. 30
1.5. Порівняльний аналіз споживчого кредитування в банках
США, Франції та України. 36

ІІ розділ. Практика банківського кредитування фізичних осіб.
2.1. Етапи кредитного процесу. 41
2.2. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника. 45
2.3. Форми забезпечення повернення банківських позик. 50
2.4. Процентні ставки за кредитами. 59
2.5. Бухгалтерський облік споживчих кредитів. 65
2.6. Робота з проблемними кредитами. 69
2.7. Практичні аспекти кредитування населення.
2.7.1. Технологія видачі кредитів населенню для купівлі житла. 74
2.7.2. Технологія видачі кредитів населенню для купівлі 78
автомобілів.
2.7.3. Технологія видачі кредитів населенню для купівлі
товарів довгострокового користування. 81
2.8. Кредитний ризик. Заходи щодо мінімізації втрат від
кредитного ризику. 83
2.9. Контроль кредитної діяльності банку. 91
ІІІ розділ. Шляхи покращення банківського кредитування
фізичних осіб.
3.1. Розмежування функцій в кредитному процесі. 96
3.2. Рекомендації щодо застави. 100
3.3. Іпотека в Україні, перспективи розвитку. 105
3.4. Концепція кредитування фізичних осіб під заставу
дорогоцінних металів за участю ломбарду. 110
3.5. Споживчий кредит та забезпечення житлом населення
України. 114

Висновки. Необхідність споживчого кредитування. 119

Висновки
Надання кредитів фізичним особам банками набуває широкого характеру. Щоб уникнути помилок, банки повинні діяти відповідно до вимог: кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є в розпорядженні банку. Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від їх розмірів, приймається колегіально (правлінням банку, кредитним комітетом, кредитною комісією тощо) і оформляється протоколом.
Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків капіталу банків, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати його восьмикратного розміру.
Кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України і Положенням Національного банку «При кредитуванням і відповідного внутрішнього Положення.
Основну частину доходів банки одержують від кредитних операцій, у здійсненні яких велику роль відіграє кредитний персонал.
Кредитування позичальників має здійснюватися додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.
Банки можуть надавати бланкові кредити (незабезпечені майном та іншими формами), але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам зі стійким фінансовим станом та інсайдерам банку в сумі, що не перевищує 50 % номінальної вартості акцій банку, що перебувають в їхній власності.
Для одержання кредиту позичальник звертається до банку із кредитною заявкою, до складу якої входить певний пакет документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.
Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позички (сума, строк, процентна ставка тощо).У кредитному договорі передбачаються: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів й основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці, наявності і стану зберігання заставного майна тощо.
Дуже важливим в кредитній діяльності банку є планування і прогнозування. Важливість прогнозу важко переоцінити, ураховуючи, що саме він є основою для складання перспективних планів кредитної діяльності банку. Добір методу прогнозування залежить від кількох важливих факторів:
• мети та завдань прогнозу;
• ступеня деталізації інформації про кредитну діяльність;
• обсягів прогнозу;
• періоду прогнозу (місяць, квартал, півріччя, рік і т. ін.).
За термінами планування кредитної діяльності розрізняють такі прогнози:
• оперативний (до 6 місяців);
• короткостроковий (на один рік);
• середньостроковий (до 5 років);
• довгостроковий, або перспективний (понад 10 років).
За видом подання прогнозних показників розрізняють такі прогнози:
• точковий, коли прогнозне значення подається у вигляді окремого числового значення прогнозованого параметра;
• інтервальний, коли прогнозне значення подається у вигляді інтервалу, до якого належить значення прогнозованого параметра;
• багатоваріантний, коли прогнозне значення подається у вигляді множини можливих числових значень прогнозованого параметра.
Для вдосконалення діяльності банківської системи необхідні сприятливіші умови кредитування. Доцільно розробити законопроект про кредитування, в якому передбачити ефективний захист прав та інтересів кредиторів, посилення відповідальності учасників договірних відносин за неналежне виконання ними зобов'язань; удосконалити порядок реалізації заставленого манна з метою захисту інтересів кредиторів, стимулювати зростання обсягів грошових вкладів населення для створення міцної клієнтської бази.
Необхідно також удосконалювати банківський менеджмент, підвищувати рівень професіоналізму кадрів, перепідготовки кадрів, використовуючи на це асигнування комерційних банків і міжнародну технічну допомогу.
Дуже корисним для роботи банків може бути створення загальної системи інформації щодо клієнтської бази, якою міг би користуватися будь-який банк.
Слід також зауважити: для забезпечення успішної діяльності банку необхідні політичні і інституційні реформи, які б зменшували негативний вплив зовнішніх факторів на кредитну діяльність банків.
Останнім часом все більш важливого значення набуває споживче кредитування населення, особливо іпотека. В розвинутих країнах схеми надання кредитів населенню є, звичайно більш досконалими, орієнтовані на довші терміни кредитування.
Потрібно створити механізм довіри клієнта банкові і навпаки. Фізичні особи, маючи розрив між їхніми можливостями і бажанням купити, з радістю беруть кредит в банках і особливо на довгі терміни. Банки, хоча і з радістю отримують проценти за надані кредити, все ж ризикують. Отож, схема надання кредитів потребує вдосконалення.
стор. 119