Висновки
1. Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця – купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. З розвитком суспільного відтворення з’явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту. Центральне місце серед них посідає коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави. Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв’язку з рухом вартості на засадах зворотності і платності.
2. Основними принципами кредитування є : цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.
3. Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов’язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту – грошову та товарну, які тісно пов’язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.
4. Сутність кредиту конкретизують окремі елементи кредитних відносин. Це об’єкти та суб’єкти кредиту. Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому. Суб’єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.
5. Основними видами кредиту є : комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий.
6. Виникає багато розбіжностей у кількості функцій кредиту. Різні дослідники визначають різну кількість цих функцій, але загальновизначеною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування; контрольно-стимулююча; функція капіталізації вільних грошових доходів.
7. Забезпеченість полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють поверненню позички. Але цього "сприяння" часто виявляється недостатньо, і позички повертаються не своєчасно, не в повному обсязі чи взагалі не повертаються. Захисту кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником і слугує принцип забезпеченості позичок. Основним (первинним) забезпеченням кредиту є поточна і майбутня фінансова стабільність та прибутковість позичальника, а також доходи від проекту, який позичальник має намір профінансувати. В разі якщо якість кредитного проекту не відповідає вимогам Банку, то він може відмовити у фінансуванні такого проекту, навіть якщо позичальник запропонує ліквідну заставу (вторинне забезпечення).
8. Проведене дослідження аналізу динаміки змін кредитного портфеля банків України за період з 01.01.2001 року по 01.10.2006 рік показав, що він мав найбільшу питому вагу в структурі загальних активів (не скоригованих на резерви за активними операціями) і в середньому щорічно це зростання становило більше 40% від суми загальних активів. Абсолютний приріст цього показника за період з 01.01.2001 року порівняно з 01.01.2005 року склав 101 631 млн. грн., або 255%. Тенденція збільшення частки кредитного портфеля в загальних активах виявлено в першому півріччі 2006 року. Відсоток кредитного портфеля на 01.01.2006 року збільшився порівняно з 01.01.2005 роком на 1.4 % (з 68.7% по 70.1%). На 01.10.2006 року відсоток кредитного портфеля в загальних активах банків склав 76.4%. Абсолютний приріст кредитного портфеля за дев’ять місяців 2006 року склав 30 671 млн. грн., або 19.6%. Але надмірно високе значення показника питомої кредитного портфеля в структурі активів не завжди є свідченням орієнтації комерційного банку переважно на кредитні операції. Іноді це може бути і наслідком істотних фінансових негараздів у банківській установі (наприклад, у разі, коли більшість кредитів сумнівні до повернення, а всі ліквідні активи вже витрачено на виконання платіжних вимог клієнтів). Дуже мала частка кредитів у структурі активів може свідчити про домінування в ній не міжбанківських кредитів і державних цінних паперів, а основних засобів, дебіторської заборгованості, нарахованих, але не отриманих доходів чи інших складових, які не приносять банку прибутку. Аналіз структури кредитного портфеля за напрямками кредитування за період з 01.01.2001 року по 01.10.2006 рік (дев’ять місяців), показав, що основна частка кредитного портфеля українських банків була сконцентрована в портфелі кредитів, наданих суб’єктам господарювання. При цьому більшу частину кредитів склали довгострокові кредити. За дев’ять місяців 2006 року їх відсоток склав більше 50% від кредитного портфеля. За той же період зросла частка кредитів наданих фізичним особам. Абсолютний приріст цих кредитів з 01.10.2006 року порівняно з 01.01.2005 роком склав 47 209 млн. грн., або в 4 рази . Аналіз частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі банків України показав, що в 2006 році (дев’ять місяців) відсоток цих кредитів в кредитному портфелі склав більше 50%, а питома вага довгострокових кредитів, наданих суб’єктам господарювання склала більше 30%.
9. Виходячи з проведеного аналізу ми бачимо, що за період із 01.01.2001 р. порівняно з 01.10.2006 р. зростання чистих активів українських банків забезпечувалося в основному за рахунок зростання кредитного портфеля юридичних і фізичних осіб (середньорічний темп його зростання становив понад 50%). Унаслідок питома вага кредитного портфеля в чистих активах банків за вищезгаданий період збільшилася і за станом на 01.01.2006р. становила понад 70%. Починаючи з 2001 року щорічне зростання кредитного портфеля банків перевищувало 40%. У світові практиці темпи зростання цього показника понад 17% за рік прийнято вважати "кредитним бумом".
10. За станом на 01.10.2006 року основна маса кредитних вкладень українських банків була сконцентрована в портфелі кредитів, наданих суб’єктам господарювання. Частка кредитів, наданих фізичним особам, за останні 6 років(період з 01.01.2001 рік по 01.10.2006 рік) зросла у 65 раз.
стор. 120