ВИСНОВКИ
В результатті написання магістерської роботи на тему: „Умови і методи банківського кредитування господарюючих субєктів” ми прийшли до наступних висновків:
Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, що здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.
Комерційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхо¬вого і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінан¬сові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з ме¬тою одержання прибутку.
Банки як фінансові посередники реалізують свою роль пере¬дусім через три види базових операцій: депозитні, позичкові і розрахункові. Виконання цих операцій уже забезпечує провідне місце банкам у фінансовому посередництві, оскільки через них вони установлюють зв'язки майже з усім економічним оточенням і мають можливість впливати на переважну частину економічних процесів. Проте обмежитися тільки цими операціями в сучасних умовах банки просто не можуть. Під тиском своїх конкурентів, загострення фінансових ризиків, проникнення небанківських по¬середників у сферу діяльності банків останні змушені все глибше проникати у вузькоспеціалізовані сегменти грошового ринку і навіть у сферу прямого фінансування, виступаючи там у ролі звичайних брокерів та дилерів.
На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у сти¬мулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банків¬ський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресур¬сами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслі¬док чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичаль¬ників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кре-дитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість за¬лучених банками ресурсів. Так, станом на 1 січня 2005 p. кредитні вкладення становили 69% від загальних активів.
Отже, провідна роль кредиту серед операцій комерційних банків зумовлена існуючими у суспільстві економічними відносинами, при яких у одних суб’єктів ринку нагромаджуються значні суми грошових коштів, що тимчасово не використовуються в обороті, а в інших – відчувається потреба в додаткових грошових ресурсах. Щоб уникнути бездіяльного омертвіння коштів, які вивільняються в процесі розширеного відтворення потрібно застосувати кредит. Адже він надає можливість мобілізувати тимчасово вільні кошти одних суб’єктів і направляти іншим. Звідси випливає, що саме кредит є тим фактором, який значною мірою забезпечує безперервність розширеного відтворення в економіці. Хоча кредит не збільшує фізичний обсяг загальної маси факторів виробництва, однак, виступаючи найбільш мобільним і гнучким джерелом грошових коштів, він забезпечує потреби підприємств пов’язані з формуванням їх основних і оборотних капіталів.
Необхiднiсть кредитного механiзму в ринкових умовах обумовлена органiзацiєю i управлiнням кредитного забезпечення на макро - та мiкро - рiвнях з метою ефективного розвитку економiки країни - з однiєї сторони i, враховуючи практичну реалiзацiю антицинацiйної функцiї кредиту, регулювання грошового обiгу - з другої. Метою функцiонування кредитного механiзму є вплив через практичну реалiзацiю функцiй кредиту на дiяльнiсть господарюючих суб'єктiв економiки країни у цiлому, сприяючи при цьому розширеному суспiльному вiдтворенню на вiдповiдностi з дiєю економiчних законiв. Призначення його випливає iз необхiдностi та мети i полягає в тому, що з участю кредитного механізму забезпечується використання сутi кредиту, реалiзацiєю на практицi його функцiй i ролi, використання рiзноманiтних кредитних вiдносин, а також функцiй банкiв в процесi кредитування.
Таким чином, суть кредитного механiзму обумовлена змiстом, i функцiями та роллю кредиту як самостiйної економiчної категорiї, роллю та видами кредитних вiдносин, органiзацiйною структурою банкiвської системи та її функцiями щодо регулювання кредитних вiдносин .
Практичне використання функцiй кредиту вiдбувається в процесi кредитування, який складається iз слiдуючих стадiй: надання, використання та повернення вартостi. Таким чином, кредитний механiзм являє собою систему дiй або органiзацiйно - економiчних прийомiв з допомогою яких реалiзується роль кредиту в суспiльному вiдтвореннi, тобто проводиться в дiю процес кредитування у вiдповiдностi до потреб суспiльства.
Для ефективної організації кредитних від¬носин між банками і клієнтами важливе значення має дотримання останніми прин¬ципів банківського кредитування. Принципи кредитування становлять головний еле¬мент системи кредитування, оскільки вони відбивають сутність і зміст кредиту та вимоги об'єктивних економічних законів, зокрема, стосовно сфери кредитних відносин.
Під системою банківського кредитування ро¬зуміють узгоджену сукупність елементів, які визначають організа¬цію (техніку й технологію) кредитного процесу та його регулювання відповідно до принципів кредитування.
Одним із основних елементів у системі основних засад банків¬ського кредитування є методи кредитування, оскільки вони визнача¬ють низку інших елементів цієї системи, зокрема, вид позичкового рахунку, способи врегулювання можливої кредитної заборгованості, форми та порядок здійснення контролю (моніторингу) за цільовим використанням залучених коштів і своєчасним їх поверненням.
Під методом кредитування розуміють способи надання та пога¬шення кредиту відповідно до принципів кредитування.
Поняття „кредитний потрефль” комерційного банку трактується як сукупність усіх наданих банком по¬зик, згрупованих на основі критеріїв, що дозволяють диверсифікувати кредитні вкладення з метою мінімізації кредитного ризику і забезпечення ліквідності банку.
Формування конкретного кредитного портфеля для комерцій¬ного банку пов'язане із сегментацією ринку грошових капіталів та його адаптування до розвитку конкретного регіону. Адже основна функція банківської системи за умов ринку є трансформація коштів юридичних та фізичних осіб із депозитів та вкладів у капітали, змінюючи при цьому і диференціюючи строки, суми і умови їх надання. Працюючи в тому чи іншому регіоні, банки стають посе¬редниками між господарськими суб'єктами, фізичними особами і від того, наскільки вони будуть відповідати умовам функціонування і роботі клієнтів, залежить, врешті-решт, ефективність їх роботи та фінансовий стан.
Вибір оптимального методу кредитування, застосування сучасних схем забезпечення та погашення кредиту має ґрунтуватися на особливостях діяльності клієнта. Тільки тоді буде досягнуто мети реального спрямування грошей на відродження національного виробництва, буде зроблено практичні кроки для виходу України з фінансової кризи.
Одним із способів удосконалення кредитних операцій є розробка та деталізація етапів кредитування з метою максимального врахування потреб клієнтів та захисту банку від втрат.
Одним із напрямів до розв'язання указаних проблем можна було б вважати впровадження у діючу практику оцінки кредито¬спроможності позичальника аналіз грошового потоку клієнта, що надає можливість оцінити обороти його коштів за певний період і більш повно охарактеризувати можливості погашення позичок. Крім того, доцільно було б розглянути питання про створення міжбанківської інформаційної бази до якої за результатами аналітичної роботи комерційних банків із підприємствами різних галузей економіки, заносилися б дані про оптимальні критеріальні значення показників фінансового стану позичальників, які на-лежать до відповідних галузей, що в результаті дало б можли¬вість більш точно прорахувати і вагові значення різних коефіціє¬нтів. Значної уваги з боку банку потребує також оцінка професіоналізму та ділових якостей керівництва підприємства (вік, освіта, стаж роботи, термін перебування на керівній посаді, наяв¬ність власної частки у капіталі господарства), а також аналіз кре¬дитної історії позичальника і результатів організації грошово-кредитних відносин з ним у минулому.
стор. 119