Висновок
Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку такий еволюційний шлях:
1. аудит як знаряддя перевірки і підтверд¬ження достовірності бухгалтерських документів і звітів;
2. системна орієнтація аудиту на активізацію еконо¬мічної діяльності, на підвищення ефектив¬ності системи управління підприємством і передусім систе¬ми внутрішнього контролю;
3. орієнтація аудиту на запобі¬гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику.
За організаційними ознаками аудит поділяють на:
1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії, небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду; комерційні банки для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами; засновники комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше п'яти відсотків;
2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника;
3. внутрішній;
4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних подат¬кових адміністрацій.
За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на:
1. однопредметний - досліджуються питання одного виду;
2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальнос¬тей, а також різних аудиторських організацій;
3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різ¬них спеціальностей, але однієї аудиторської організації.
За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо¬дарською діяльністю аудит поділяють на:
1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;
2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства;
3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік.
До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:
1. обов'язковий і добровільний аудит;
2. оглядова перевірка;
3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;
4. трансформація бухгалтерського обліку;
5. ведення обліку підприємства;
6. відновлення обліку;
7. виправлення помилок;
8. автоматизація обліку;
9. планування;
10. аналіз;
11. надання консультацій.
Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави.
До повноважень Аудиторської палати України належать:
1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів;
3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;
4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю;
5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату;
6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;
7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;
8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань аудиторської діяльності;
9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;
10. участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;
11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг.
Із членів Аудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує такі повноваження:
1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ;
2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах;
3. організація зв'язку з громадськістю;
4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ строків та порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ до з'їзду;
5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;
6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та звітування про їх виконання;
7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують роботу в АПУ за договорами;
8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ;
9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних рішень АПУ;
10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією, доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом;
11. має право призупинять діяльність регіональних відділень до прийняття рішення АПУ на найближчому засіданні;
12. пропонування на розгляд АПУ пропозиції щодо призупинення повноважень окремих членів АПУ та порушення клопотання про їх заміну;
13. внесення пропозиції щодо підготовки та перепідготовки аудиторів;
14. внесення на розгляд АПУ структури та особистого складу секретаріату;
15. прийняття рішення про залучення до роботи в АПУ експертів та інших працюючих за договорами;
16. розробка та затвердження порядку денного засідань АПУ.
Аудиторська палата України може створювати свої регіональні відділення в Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополь. На регіональне відділення покладаються такі повноваження:
1. здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2. ведення регіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що самостійно надають аудиторські послуги, а також філій, відділень та представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованих на території регіону;
3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюднення його в пресі;
4. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд АПУ.
Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики:
1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків;
2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не допускати, щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність;
3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а також використовувати її у своїх цілях;
4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її;
5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення.
Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції стан¬дартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фі¬нансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських висновків і доказів. Метою стандар¬тів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.
В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зок¬рема планування, контроль, і фіксацію результатів викона¬ної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчи¬ти систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності.
Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських пос¬луг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці. Національні нормативи аудиту передбачають основні принципи виконан¬ня аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкція¬ми до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у прак¬тиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчиз¬няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослід¬женню питань, поставлених на вирішення аудиту.
стор.38