Зміст Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Розділ 1 Суть аудиту та його види . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Розділ 2 Функції та зміст діяльності Аудиторської палати України . 11 Розділ 3 Кодекс професійної етики аудиторів України . . . . . . . . . . . . . 22 Розділ 4 Значення і роль Національних стандартів аудиту . . . . . . . . . 31 Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Список використаної літератури Висновок Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку такий еволюційний шлях: 1. аудит як знаряддя перевірки і підтверд¬ження достовірності бухгалтерських документів і звітів; 2. системна орієнтація аудиту на активізацію еконо¬мічної діяльності, на підвищення ефектив¬ності системи управління підприємством і передусім систе¬ми внутрішнього контролю; 3. орієнтація аудиту на запобі¬гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. За організаційними ознаками аудит поділяють на: 1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії, небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду; комерційні банки для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами; засновники комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше п'яти відсотків; 2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника; 3. внутрішній; 4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних подат¬кових адміністрацій. За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на: 1. однопредметний - досліджуються питання одного виду; 2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальнос¬тей, а також різних аудиторських організацій; 3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різ¬них спеціальностей, але однієї аудиторської організації. За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо¬дарською діяльністю аудит поділяють на: 1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх; 2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства; 3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться: 1. обов'язковий і добровільний аудит; 2. оглядова перевірка; 3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку; 4. трансформація бухгалтерського обліку; 5. ведення обліку підприємства; 6. відновлення обліку; 7. виправлення помилок; 8. автоматизація обліку; 9. планування; 10. аналіз; 11. надання консультацій. Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави. До повноважень Аудиторської палати України належать: 1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів; 3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення його даних; 4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю; 5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату; 6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції; 7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ; 8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань аудиторської діяльності; 9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій; 10. участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту; 11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг. Із членів Аудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує такі повноваження: 1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ; 2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах; 3. організація зв'язку з громадськістю; 4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ строків та порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ до з'їзду; 5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських фірм; 6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та звітування про їх виконання; 7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують роботу в АПУ за договорами; 8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ; 9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних рішень АПУ; 10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією, доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом; 11. має право призупинять діяльність регіональних відділень до прийняття рішення АПУ на найближчому засіданні; 12. пропонування на розгляд АПУ пропозиції щодо призупинення повноважень окремих членів АПУ та порушення клопотання про їх заміну; 13. внесення пропозиції щодо підготовки та перепідготовки аудиторів; 14. внесення на розгляд АПУ структури та особистого складу секретаріату; 15. прийняття рішення про залучення до роботи в АПУ експертів та інших працюючих за договорами; 16. розробка та затвердження порядку денного засідань АПУ. Аудиторська палата України може створювати свої регіональні відділення в Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополь. На регіональне відділення покладаються такі повноваження: 1. здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2. ведення регіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що самостійно надають аудиторські послуги, а також філій, відділень та представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованих на території регіону; 3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюднення його в пресі; 4. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд АПУ. Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики: 1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків; 2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не допускати, щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність; 3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а також використовувати її у своїх цілях; 4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її; 5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції стан¬дартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фі¬нансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських висновків і доказів. Метою стандар¬тів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зок¬рема планування, контроль, і фіксацію результатів викона¬ної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчи¬ти систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності. Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських пос¬луг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці. Національні нормативи аудиту передбачають основні принципи виконан¬ня аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкція¬ми до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у прак¬тиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчиз¬няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослід¬женню питань, поставлених на вирішення аудиту. стор.38 Замовити роботу
|