Висновок.
З прийняттям Закону “Про аудиторську діяльність” в нашій державі дещо вщухли дискусії про право існування професії аудитора, цьому також допомогли Національні нормативи аудиту Аудиторської палати України та Кодекс професійної етики аудиторів України, які набули чинності з 1 січня 1999р.
Саме тепер важливо зіставити відповідність вимог національних нормативів до аудиту, нових вимог до обліку і звітності, щоб виявити і усунути певні неузгодженості. Хоча національні нормативи аудиту грунтуються на Міжнародних стандартах аудиту, і, на перший погляд, таких неузгодженостей не повинно бути. Проте слід врахувати, що новий підхід до ролі аудитора потребує низки змін у чинних актах законодавства, для того, щоб створити юридичне забезпечення цієї ролі.
Що стосується даної теми, то на мою думку, вона є актуальної в даний час. Насамперед це стосується планування аудиту, якщо аудитор вірно складе аудиторський план і програму аудиту, то у нього не буде проблем щодо самого проведення аудиту на підприємстві. Аудитор повинен займатись плануванням дуже ретельно, не поспішати з рішеннями про виконавців аудиту, адже кожен аудитор є фахівцем в окремих галузях.
Процедури аудиту також займають вагоме місце в аудиторській перевірці. Адже, щоб ретельно і правильно перевірити клієнта необхідно в конкретній ситуації вибрати таку процедуру, щоб вона в повній мірі забезпечила правильність перевірки інформації наданої замовником. А це в наш час дуже важливо тому, що аудитор діє в інтересах клієнта.
Отже, роглянувши дану тему, можна з впевненістю сказати, що розгляд даної теми потребує уваги і на сьогоднішній день в нашій державі, тому що нехтуючи даними питаннями, аудитори не зможуть правильно проводити аудиторську перевірку.

стор.28