Висновки
Суть ринкової трансформації економіки України полягає в переході від командно-адміністративної системи, що базується на засадах державної влас-ності, гігантських господарських утвореннях, відчуженні працівників від засо¬бів виробництва та його результатів, до різних форм власності, насамперед приватної, диференціації масштабів господарювання, свободи підприємниць¬кої діяльності, вільної конкуренції. У цьому контексті підтримка підприєм¬ницької діяльності, залучення до неї широких верств населення мають стати елементом національної ідеї, сприяти формуванню відповідного суспільного менталітету. Адже підприємництво є тим підґрунтям, на якому об'єктивно за¬роджується і вибудовується середній клас, а його розвиток і зміцнення дають унікальний шанс порівняно швидко створити нові мотиви поведінки людей і нову систему відносин між ними.
Проведений нами аналіз свідчить, що зміни на краще у підприємницько¬му середовищі упродовж 2000—2003 рр. відбувалися повільно, а загальна ситуація в малому підприємництві залишалася неоднозначною.
З об'єктивної точки зору неможливо ігнорувати реальні позитивні кіль-кісні зрушення, обнадійливі тенденції в його розвитку. Зростає інвестиційна активність МП, що відкриває перспективи подальшого стабільного розвитку малого підприємництва. Цілком ринковою стала поведінка більшості СМП, зайнятих торгівлею, посередництвом, наданням послуг. Підприємницькі структури дедалі більше орієнтуються на конкретні групи споживачів, швидко змінюють асортимент пропонованих товарів і послуг, проводять гнучку цінову політику тощо.
Однак масштаби малого підприємництва в Україні залишаються досить скромними, а рівень його розвитку далеким від оптимального. Перманентно зменшуються і без того невеликі середні розміри МП. На сьогодні середньостатистичне українське МП відноситься до класичної категорії мікропідприємств, але законодавчо вона не визначено. Відповідно й офіційна статистика в повному обсязі щодо них не оприлюднюється. Разом з тим такий вид МП має значно ширші перспективи для економічного розвитку порівняно з підприємництвом без утворення юридичної особи (ФО—СПД).
Кількість робочих місць у малому підприємництві, зокрема на МП, ще мало позначається на зайнятості в цілому в економіці. Відповідно усклад-нюється розв'язання гострих соціальних проблем, зокрема прихованого без-робіття. Частка виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на МП у за-гальних обсягах виробництва незначна. Виробничі результати економічно активних підприємств та продуктивність праці зайнятих на них зростають повільно.
Залишають бажати кращого офіційні показники, що характеризують фінансовий стан МП. Рентабельність їх діяльності низька, питома вага збиткових підприємств занадто висока. Фінансові проблеми не дозволяють МП розвивати такі напрями своєї діяльності, як маркетинг, реклама на внут-рішньому і зовнішньому ринках, патентування продукції, навчання пра-цівників, хоча підприємці вже досить чітко усвідомлюють необхідність таких витрат для розвитку своїх підприємств.
Діяльність більшості СМП зосереджена в торговельно-посередницькій сфері. Значною, а нерідко домінуючою, є питома вага таких операцій в діяль-ності багатьох МП у матеріальному виробництві, оскільки підприємницька ді¬яльність у виробничій сфері для СМП невигідна. Тому стратегія виживання виробничих підприємств у малому бізнесі полягає в тому, що вони або до-повнюють основну діяльність комерційною, або згортають виробництво. Тим самим стримується зростання реального сектора економіки. У цьому контек-сті до небажаних наслідків може призвести відсутність чітко визначених пріоритетів державної підтримки розвитку малого підприємництва за окремими видами економічної діяльності.
Незважаючи на позитивні зрушення в розвитку інфраструктури підтрим¬ки підприємництва (мережа бізнес-центрів, інформаційних та консульта¬ційних фірм, бізнес-інкубаторів тощо), серед основних проблем, що усклад¬нюють діяльність СМП, — труднощі з отриманням інформації як законодав¬чого характеру, так і про кон'юнктуру ринку, постачальників, споживачів, можливості одержання допомоги від українських і міжнародних організацій тощо.
В малому підприємництві значна питома вага припадає на тіньову діяль¬ність. Це негативно позначається на основних показниках функціонування МП, зокрема на обсягах виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) та фінансових результатах. Недосконалість правової бази, необгрунтована жор¬сткість дій контролюючих органів, надмірний адміністративно-бюро¬кратичний тиск, функціонування судово-правоохоронної системи не на користь особистої безпеки підприємця і безпеки його бізнесу в комплексі зу¬мовлюють відхід СМП у тіньову економіку, специфічні методи господарюван¬ня в якій забезпечують їх діяльності відносну стабільність і захищеність.
Разом з тим існують очевидні адміністративні перешкоди на шляху роз-витку малого підприємництва. Вони пов'язані, насамперед, з правовим нігі-лізмом, недостатньою професійною підготовкою та безвідповідальністю окремих представників місцевої виконавчої влади та органів самоврядування. Більшість підприємців вважають втручання в свою діяльність з боку місцевої влади значним (вони перш за все звертають увагу на свавілля чиновників у трактуванні законодавства).
Загальнонаціональними проблемами є створення належного нормативно-правового підґрунтя сталого розвитку малого підприємництва, реформування систем державної реєстрації та оподаткування підприємництва, а також удос¬коналення форм і методів адміністрування малого підприємництва в цілому, зокрема забезпечення ефективної реалізації аналітично-прогнозних і моні-торингових функцій держави на базі всебічної та достовірної інформації щодо функціонування малого бізнесу.
Зосередивши зусилля переважно на макроекономічних реформах, законо¬давча і виконавча влада ще мало приділяють уваги малому підприємництву. Незважаючи на декларації щодо сприяння малому бізнесу, у владних струк¬турах нерідко побутує думка, що його розвиток не є вирішальним чинником у проведенні економічних реформ. Через небажання сприймати мале під¬приємництво як рівноправного суб'єкта економічних відносин, найактив¬нішого і наймобільнішого учасника процесу ринкових перетворень цей сектор економіки не отримує адекватної державної підтримки, а його потенціал залишається нереалізованим. В сучасних умовах його економічна вага ще не¬достатня для того, щоб справляти відчутний позитивний вплив на соціально-економічні процеси, пов'язані з формуванням розвинутих ринкових відносин у країні. Існують серйозні економічні ризики та адміністративні бар'єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності.
Поступове зростання зайнятості, обсягів виробництва, інвестиційної ак-тивності МП, збільшення податкових надходжень від СМП дозволяють зро-бити висновок про певну стабілізацію в розвитку малого підприємництва. Але гальмування темпів зростання кількості МП, в цілому низький рівень зайня¬тості в малому підприємництві, подрібнення підприємств та періодична стаг¬нація їх економічної активності на тлі значної частки тіньової діяльності викликають велике занепокоєння з точки зору перспектив розвитку цього важливого сектора національної економіки.
Основне питання полягає в тому, як довго зможе продовжуватися кіль-кісне зростання малого підприємництва і чи буде воно стійким, якщо досі не усунено чинники, які стримують його розвиток. Очевидним залишається одне: невирішення нагальних проблем малого бізнесу може істотно загальму-вати ті позитивні зрушення, які простежуються в економіці. Без енергійного комплексного впливу держави на економічні, фінансові, інституційні, інфра-структурні та адміністративно-регуляторні засади функціонування малого підприємництва подальший спонтанний розвиток ситуації в цьому секторі економіки матиме руйнівні наслідки в стратегічному плані. Він потенційно загрожує втратою існуючих базисних передумов (потужного трудового, інте-лектуального, виробничого, науково-технічного потенціалу нації) для сталого довготривалого зростання, поглибленням структурних деформацій, спотво¬ренням основних економічних пропорцій. Україна може назавжди зали¬шитися на узбіччі світових процесів поділу праці та виробництва.
Проведений аналіз свідчить, що основними чинниками гальмування розвитку малого підприємництва в Україні, як і раніше, залишаються:
 несистемність та суперечливість законодавства з питань підприємництва в цілому та малого бізнесу зокрема;
 домінування фіскальної складової в системі адміністрування податків, що виштовхує СМП у тіньову економіку;
 недостатня державна підтримка МП, хаотичність, фрагментарність та не-скоординованість державної політики щодо підтримки малого бізнесу, відсут¬ність ефективних механізмів її реалізації;
 обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, насампе-ред підприємців-початківців;
 недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення квалі-фікації кадрів для підприємницької діяльності. Йдеться про нестачу фахівців та низький освітній рівень підприємців з питань маркетингу, менеджменту, реклами тощо, оскільки саме ці напрями діяльності в умовах гострої конку¬ренції значною мірою визначають успіх на ринку не тільки великих корпора¬цій, а й МП;
 відсутність стимулів для інноваційної діяльності та інвестицій;
 необґрунтовані ускладнення, у тому числі міжвідомчого характеру, в системі обліку та статистичної звітності СМП;
 несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях окремими верствами населення, складність психологічної адаптації суспільст¬ва до нового соціального інституту.
Однією з основних умов подолання зазначених негативних тенденцій повинна стати активна і виважена державна політика стосовно малого бізнесу, що враховує галузеві й регіональні особливості розвитку цього сектора еконо¬міки, супроводжується реалізацією ефективних заходів державної підтримки на національному, регіональному та місцевому рівнях.
У країнах з ринковим господарством велика суспільно-політична і еко-номічна вага малого підприємництва зумовлює відповідну увагу до цього сек¬тора економіки з боку держави, широкомасштабне та ефективне сприяння його розвитку. Більше того, всебічне заохочення й підтримка малого під-приємництва вважається там невід'ємним елементом національної безпеки.
стор.77