Висновки
В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна на недержавні, тобто (згідно із Законом України "Про власність") на приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.
Фактично початок формуванню приватизаційного (у вузькому, спеціальному розумінні) законодавства в Україні було покладено з прийняттям Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 p., який встановлював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіка Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки України.
Таким чином, законодавство України про приватизацію з точки зору форми нормативних актів складається з сукупності не тільки законів, а й інших нормативних актів, що регулюють майново-правові та організаційні відносини щодо приватизації державного майна.
Отже, уже з самого початку приватизаційних процесів законодавець, надаючи величезного значення трансформації державної власності у вигляді основних засобів виробництва, враховуючи відмінності її від приватизації житлового фонду, земельних ділянок, виділив законодавство про приватизацію державного майна в окрему систему нормативно-правових актів.
Правова класифікація об'єктів на групи А-Ж здійснена для того, щоб залежно від групи об'єкта визначати спосіб його приватизації.
У випадках, коли трудові колективи підприємств, що приватизуються відмовляються від приватизації об’єктів соціально-побутового призначення, вони можуть бути використані іншим чином. Орган приватизації може прийняти рішення про передачу таких об’єктів у комунальну власність відповідних територіальних громад. У разі неможливості утримання їх за рахунок коштів місцевого бюджету такі об’єкти (за умови їх створення за рахунок коштів соціального розвитку підприємства) можуть передаватись у безстрокове безоплатне користування ВАТ, створеному в процесі приватизації. Умовою такої передачі є цільове їх використання та належне утримання без права продажу.
Процес реформування власності ніколи і ніде не був легким та швидким. Особливо це стосується пострадянських країн з їх плановою економікою, збудованою на адміністративно-командних принципах. Україна не виключення з цього правила. Процес приватизації в Україні був, також, обтяжений певними політичними та соціальними факторами. Проте, категорично не можна погодитися з тими, хто вважає приватизацію корінням всіх негараздів української економіки, злом, нав’язаним ззовні. Досвід реформування власності в Україні засвідчив, що ніхто не може запропонувати іншого шляху швидкої трансформації економіки, переводу її на ринкові рейки.

стор.31