Висновки
Високий кінцевий результат діяльності підприємства значною мірою залежить від структури капіталу.
Структура капіталу впливає на рівень рентабельності активів і власного капіталу, тобто на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства; визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності, тобто рівень основних фінансових ризиків, а також формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.
Структура капіталу використовується для того, щоб визначити пропорції між різними джерелами, які підприємство використовує у своїй фінансовій діяльності.
За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.
Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів під¬приємства, що належать йому на правах власності і використо¬вуються ним для формування відповідної частини активів.
Залучений капітал відображає кошти для фінансування розвитку підприємства, залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу, які використовую¬ться підприємством, є його зобов'язаннями, що підлягають пога¬шенню у передбачені терміни.
Показником, який характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток є показник фінансового левериджу.
Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти вартістю і структурою капіталу підприємства.
На структуру капіталу впливають такі чинники: форми продажу простих акцій, форма керування акціонерним капіталом, фактор часу, вік підприємства та інші чинники.
Одним з найважливіших і складних завдань, які вирішуються у процесі стратегічної оцінки фінансування підприємства, є оптимізація структури капіталу.
Оптимізація структури капіталу фінансово-господарюючих об’єктів на ринку є ефективним управлінням їх власним і позиченим капіталом.
Оптимальна структура капіталу – це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідно¬шення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета — прогноз такої структури ка¬піталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтри¬мувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.
Фінансування за рахунок залучених джерел ефективне для підприємства, але до певної межі. Переваги фінансового левериджу зникають у підприємств, які мають у структурі капіталу за¬надто високу частину боргів, що посилює ризик і підвищує потен¬ційну загрозу неплатоспроможності. Надмірне, фінансування за рахунок випуску акцій теж має свої недоліки, тому щосередньозважена вартість капіталу стає занадто високою. У деяких випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може призвести до втрати контролю над акціонерним капіталом. Незбалансованість у структурі капіталу – наявність великої кількості боргів або значної частки акціонерного капіталу - можуть зашкодити позиції підприємства на ринку.
Таким чином, головна мета стратегічного аналізу структури капіталу – це формування такого співвіднощення, за якого досягається найвищий прибуток на звичайні акції.

стор.39