Висновки
Уряд декларує, що проект бюджету на 2001 рік має соціальне спрямування, але необхідно зазначити, що в ньому немає чіткого вирішення питань щодо прожиткового мінімуму, він не відповідає потребам фінансування соціальної сфери, пенсійних виплат, до¬помоги малозабезпеченим. Становище погіршується невід¬повідністю співвідношення курсу долару до гривні, заниженням рівня інфляції. Передбачене підвищення заробітної плати вчите¬лям на 25% за рахунок інфляції реально становитиме 10-15%. Ви¬трати на охорону здоров'я також розглядаються як звичайна вит-ратна стаття, а не як інвестиції в людину. Разом з тим від низьких заробітної плати та пенсій страждають не лише конкретні люди. Незрівнянно більший збиток несе економіка в цілому, оскільки результатом такої політики стає падіння внутрішнього платоспро¬можного попиту як фактору нарощення обсягів виробництва.
Повертаючись до переліку законів України, дія окремих поло¬жень яких зупиняється згідно зі статтею 55 проекту бюджету, не¬обхідно відзначити, що в ньому налічується понад десять законів, які мають безпосереднє відношення до рівня соціального забезпе¬чення багатьох категорій населення. Серед них Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про освіту», стаття 57 «Гарантії держави педагогічним, науково-педа¬гогічним працівникам та іншим категоріям працівників закладів освіти», Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», стаття 30 «Соціальні га¬рантії працівників бібліотек» тощо. З огляду на це занадто мало надій на реалістичність твердження уряду про соціальні аспекти як ключовий пріоритет державного бюджету на 2001 рік.
На 2001 рік заплановано показник інфляції на рівні 19%, за прогнозами Міністерства економіки України, у 2000 році він становив 28%. При цьому передбачено бездефіцитний бюджет. Це непросте завдання. Цікавим у зв'язку з цим вигля¬дають закономірності, виявлені академіком В.Геєцем. В Ук¬раїні інфляція була контрольованою протягом 1996, 1997 і 1998 років, однак економічного зростання не спостерігалося. Бороть¬ба з інфляцією стала по суті самоціллю економічної політики, а всі інші складові, які могли б стимулювати зростання, значною мірою залишалися поза увагою. Світовий досвід переконує, що є механізми, використання яких робить можливим економічне зростання в умовах як низької, так і порівняно високої і навіть досить високої інфляції. Цілком очевидно, щоб розпочати еко¬номічне зростання, не обов'язково зменшувати інфляцію до рівня, який існує у високорозвинутих країнах.
У ситуації накопичених суперечностей проблема мобілізації додаткових бюджетних надходжень відноситься до найакту¬альніших. Зупинимося на деяких аспектах її вирішення.
Першочерговими залишаються проблеми, пов'язані з функціонуванням податкових пільг. Їх загальна сума в 2000 у 1,2 раза перевищила фактичні надходження до зведеного бюджету. Проте вирішуватися ці проблеми не повинні огульно. Критично сприймаючи помилки, яких припустилися протягом становлен¬ня вітчизняної податкової системи, а також аналізуючи пробле¬ми, характерні для сучасного стану економіки України, не можна не визнати актуальності використання потенціалу, закладеного в економічному інструментарії, яким є податкові пільги. Досвід розвитку різних країн підтверджує корисність використання ме¬ханізму податкових пільг. Україні, що перебуває у смузі глибокої трансформаційної кризи, необачно не скористатися цими пере¬вагами. Стратегія реформувань у цій галузі повинна грунтувати¬ся на реалістичному підході, коли виникає потреба пошуку ком-промісу в межах системи узгодження економічних інтересів дер¬жави, галузей, підприємств, організацій. Важливим з цього приводу є реалізація відповідних кроків.
Надання пільг слід жорстко узгодити з досягненням певного, важливого для суспільства результату. Доцільно провести інвен¬таризацію податкових пільг та погодити їх із системою державних пріоритетів і політикою стимулювання легальної економічної діяльності. Ліквідація пільг не повинна вести до ослаблення стра¬тегічно важливих ланцюгів народного господарства та соціальної сфери. Варто погодитися з потребою розробки концепції «гнучко¬го оподаткування» організацій, які виконують військово-промис¬лове замовлення, підприємств стратегічного значення.
Надання пільг зі сплати податків до державного бюджету доцільне підприємствам державної власності, іншим — лише у вигляді кредитів. Однак сьогодні склався інший підхід. Так, за 9 місяців 1999 року 5060 державних підприємств, або 4,5% від за¬гальної кількості, одержали пільги на суму 5084 млн. грн. (19,5% від загальної суми пільг). Водночас відкриті акціонерні товари¬ства отримали 27,4% від загальної суми пільг, товариства з об-меженою відповідальністю — 16,3%.
Завдання щодо підтримки виробництва та пріоритетних га¬лузей національної економіки зумовлює необхідність перетво¬рення державної власності у високоприбуткову, що потребує ефективного управління державним майном, враховуючи пакет акцій державних акціонерних товариств. Слід також зазначити, що до цього часу ще законодавчо не визначена обов'язковість нарахування та сплати до бюджету дивідендів від суб'єктів підприємницької діяльності, які створені за участю державних підприємств та організацій.
Залишаються не повністю реалізованими можливості поповнення доходної частини бюджету за рахунок збільшення надходжень від рентної плати за використання при¬родних ресурсів. Так, її частка в доходах Зведеного бюджету Ук¬раїни у 1998-1999 не перевищувала 0,3% і на реальний добробут суспільства поки ще відчутно не впливає. Зараз при наданні ліцензії на право видобутку природних ресурсів не враховується їх вартісна оцінка, а це ніяк не впливає на ефективність користу¬вання надрами. Хоча світовий досвід вказує на необхідність обов'зкового врахування вартості мінеральної сировини, яка зна¬ходиться у надрах, і відповідного відображення її в системі ліцен¬зування, що дозволяє розширити можливості держави щодо удо¬сконалення економічного механізму користування надрами.
Величина надходжень до бюджету безпосередньо залежить від обсягів товарно-грошового обігу, однак звуження товарно-грошових відносин, криза неплатежів, динамічність бартеру не сприяють його розширенню. Водночас є оцінки, за якими нор¬малізація товарно-грошового обігу здатна забезпечити для бюд¬жету до 20-25% додаткових грошових надходжень.
Президент України Леонід Кучма у виступі на розширеному засіданні Координаційного Комітету боротьби з корупцією та ор¬ганізованою злочинністю заявив, що легалізація тіньових капіталів здатна забезпечити понад 17 млрд.грн. додаткових бюд¬жетних надходжень. У зв'язку з цим зростає актуальність кроків, спрямованих на легалізацію тіньових капіталів. Водночас і сьо¬годні залишаються нереалізованими вкрай необхідні для цього за¬ходи. Комітетом Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності не підтримано законопроект, внесений Президентом України, «Про легалізацію доходів фізичних осіб, з яких не спла¬чено податки, збори (обов'язкові платежі) до бюджетів і держав¬них цільових фондів», у якому пропонувалося запровадити 10% ставку оподаткування до сум, які легалізуються. Тому потребує прискореного розгляду законопроект «Про податкову амністію», дія якого поширюється також на юридичних осіб, та пропонується запровадження нульової ставки оподаткування на суми доходу,
який легалізується. Виходу доходів з «тіні» певною мірою сприятиме прискорення впровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.
Суттєвим важелем вирішення бюджетних проблем слід роз¬глядати розумні обсяги та структуру державних витрат. Водно¬час практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед оборонні, адміністративно-управлінські, малоеластичні по відношенню до падіння виробничого та податкового по¬тенціалів. Особливо чітко простежується тенденція їх зростан-ня в умовах інфляції. Для забезпечення цілеспрямованого впли¬ву державних витрат на економіку раціональна бюджетна політика повинна відображати, з одного боку, специфіку сучас¬ного перехідного етапу, а, з другого — реалізуватися шляхом по¬ступового нарощування арсеналу заходів з регулювання внутрішнього державного попиту, притаманного ринковій еко-номіці. У такому випадку у бюджетній політиці досягається уз¬годженість з необхідністю стимулювання економічного розвит¬ку і з інтересами економічної безпеки держави.
Таким чином, можна стверджувати, що нова бюджетна політика не змогла наростити свою ефективність через мобілізацію всіх її можливостей та ресурсів і стати джерелом підтримки стратегічних завдань, накреслених у Посланні Прези¬дента України до Верховної Ради України. Багато з проблем, ха¬рактерних для попередніх бюджетів, значною мірою не вирішені і в бюджеті - 2001. У зв'язку з цим бюджетна політика активніше набуває рис знаряддя, що провокує руйнацію економічного по¬тенціалу країни. І чим довше вона використовуватиметься як пе¬реважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, тим оче¬видніше проявлятимуться невідповідність між проголошеними стратегічними цілями і неможливістю їх досягнення шляхом тих заходів, що здійснюються на практиці. Консолідований бюджет як головний закон економічного життя країни повинен фіксувати не тільки доходи та витрати, а й усі основні параметри еко¬номічного розвитку. За умови підпорядкування бюджетної політики вирішенню проблем бюджетного дефіциту та державно¬го боргу вона неминуче перетворюється в джерело економічних протиріч. Необхідна активізація процесів переорієнтації бюджет¬ної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможно¬го попиту. Перспективи бюджетної політики як складової фінан¬сової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.
Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень та відповідальності Уряду. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибо¬ром стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.

стор.35