Висновки.
Демократизація української держави сприяє радикальним трансформаціям багатьох сфер культурного життя суспільств. Їхній характер. ступінь інтенсивності та сила впливу залежать від стану політичної ситуації, економічних зрушень, змін у соціальній структурі суспільства. одним із характерних проявів нових тенденцій стала модернізація культурно - дозвіллєвої діяльності населення України.
Нове соціально-культурне середовище передбачає визначення особливостей та змін, що відбуваються в площині культурно – дозвіллєвої діяльності. Адже побудова нового суспільства складний і неоднозначний процес, перебіг якого пов’язаний, насамперед, зі змінами ціннісно - орієнтаційної структури різних груп, маргіналізацією суспільної поведінки, проявами соціальної аномії, яка яскраво визначає себе в культурно – дозвіллєвій сфері як найменш регламентованій та нормативно визначеній ланці суспільного життя.
В останні роки (2002-2003 рр.) спостерігається стабілізація культурно - дозвіллєвої сфери. Кризові явища, пов’язані з скороченням мережі закладів культури, „вимивання” працездатної частини професійних працівників, занепадом інфраструктури становили для сфери культури як потенційну небезпеку, так і зумовили нові можливості. Є підстави вважати, подальші пошуки виходу сфери культурного життя з кризового стану, її піднесення зі ступеня самовиживання на ступінь плідного розвитку повинні бути спрямовані на створення динамічного балансу державних та недержавних організаційних форм культурної діяльності, їхнє самовизначення в площині регіонального культурного простору як вихідного базису успіху і перспективи.
Важливим політичним засобом підтримки культури є прийняття на регіональному рівні закону про політику в сфері культури та інших документів, Які регламентують діяльність владної і політичної еліти відносно сфери культури у своїх регіонах. Незважаючи на те, що рівень виконання подібних законів і далі лишається досить низьким, сам факт наявності документів, що підтверджують право культурних політиків на ті чи інші дії в ситуації щодалі більшої соціальної та економічної невизначеності, може виявитись досить корисним.
Реформування культурної сфери передбачає динамічну інформатизацію культурного середовища; створення та адаптацію до європейських норм власного правового супроводу культурного життя, що відповідав би українським особливостям; реорганізацію майнових та фінансово-господарських взаємин у культурній галузі згідно форматів та ідеології суспільно-економічних реформ; підтримку соціально-культурного програмування розвитку регіонів та втілення програмно-цільових засад фінансування культурних акцій.
Зміна соціально-культурних парадигм супроводжується суттєвою трансформацією державного менеджменту культурно-мистецької сфери.
Актуальною проблемою залишається запровадження інноваційних методів управління, пов’язаних з прогнозуванням та проектуванням, запровадженням методів програмно-цільового планування у режимі постійного корегування цілей і завдань.
Модернізація стала наслідком формування нової системи цінностей і потреб різних соціальних груп і пов’язана з відомою від уявлень про клубний заклад як загальнонародну, загальнодоступну установу. здатну задовольнити потреби всіх верств населення.
Модернізація культурно – дозвіллєвої діяльності передбачає формування культурно – дозвіллєвих організацій, в яких створюються умови для відпрацювання нових соціальних норм та ролей, передбачають умови для гіперсоціалізації населення. Модернізація дозвілля пов’язана з розширенням видової відмінності культурно – дозвіллєвих організацій, виявленню та відпрацюванню широкого спектру стилів та форм соціальної поведінки її авторів, створення умов для подальшого соціально-культурного вдосконалення особистості.
Базовою основою модернізації закладів культури клубного типу стає необхідність у задоволенні культурних потреб класів, етносів нового суспільства. які перебувають на стадії становлення, розвитку. відчувають потребу в само ідентифікації і розглядають заклади культури як органічну форму своєї культурно – дозвіллєвої діяльності, площину творчого самовираження і соціалізації.
Внаслідок становлення нової соціальної структури суспільства відбувається стратифікація культурно – дозвіллєвої діяльності, що проявляється у значному скороченні чисельності мереж традиційних клубних закладів. одночасно спостерігається інтенсивний розвиток приватної системи молодіжних інтернет - клубів та клубів вищого класу, пов’язаних з елітними формами дозвілля (нічні клуби, більярдні клуби, боулінг-клуби, казино тощо).
Активною проблемою сучасної культурно – дозвіллєвої діяльності стає організація дозвілля населення в умовах природного середовища. Її вирішення пов’язане з подальшим вдосконаленням діяльності мережі державних парків культури і відпочинку, впровадження державних засад культурної політики в розвиток галузі паркобудівництва; забезпеченням процесу моделювання мережі парків культури і відпочинку в напрямку створення інноваційних комплексів, які мають значно ширші можливості для здійснення соціально-культурного впливу.
Модернізація паркової сфери, пов’язана з розробкою нових технологій організації діяльності парків культури і відпочинку, урізноманітненням існуючої типової структури парків відповідно до кращих світових зразків та практики вітчизняного паркобудівництва, врахування досвіду духовного розвитку, менталітету і традицій українського народу.
Усе вищезазначене свідчить про необхідність та доречність існування традиційних закладів культури в сучасному культурному середовищі. Очевидною є також необхідність у суттєвих змінах їхніх цільових установок, функцій, матеріального забезпечення.
Розвиток культурної сфери повинен супроводжуватись більшою увагою і турботою про задоволення культурних потреб національних спільнот України. Інша культурна політика може привести до посилення міжнаціонального відчуження, симптоми якого спостерігаємо у проявах незадоволення представників національних спільнот рівнем розвитку регіонального культурного середовища та роботою основних організацій культури.
стор.57