ВИСНОВОК.
а) сила й вічна молодість художніх творів Івана Франка;
б) титанічна праця Франка, як перекладача і популяризатора, творів світової літератури;
в) його ім’я в серцях народів.
ВИСНОВОК
а) Сила і вічна молодість художніх творів Івана Франка
Сила і вічна молодість художніх творів Івана Фран¬ка зумовлені тим, що його геній був спрямований у май¬бутнє, торував своєму народу шлях до ясних днів нашої сучасності. Його творчість — могутнє дерево, коріння якого глибоко входить у життя народу, «а його крайні парості вростають також далеко в буду ще (ХІХ, 108). У дні революційного передгроззя, в ШОороці, покладаючи великі надії на успіх першої російської револю¬ції, Франко сподівався поліпшення і докорінної зміни в майбутньому тяжкого становища українського народу. Не шкодуючи сил і життя, Франко з юних літ безстраш¬но розпочав бій проти темних сил реакції. Ідеї наукового соціалізму осяяли йому шлях і надали громадсько-полі¬тичній діяльності та художній творчості письменника тієї сили, якої не могли зломити ні цісарські тюрми, ні жан¬дармські тортури, ні єзуїти-клерикали, які все життя пе-реслідували Франка і його поетичне слово. Після дев'я¬тимісячного ув'язнення Франко в 1878 році пристрасно проголосив: «Ми ступаєм до бою нового!» — і далі за¬кликав своїх соратників.
б) Титанічна праця Франка як перекладача і популяриза¬тора творів світової літератури
Титанічна праця Франка як перекладача і популяриза¬тора творів світової літератури відігравала велику роль у розвитку української літератури і в цілому української національної культури.
За обсягом перекладених творів народів світу різно¬го часу і епох Франко не має рівного собі перекладача в жодній літературі. Його перу належать переклади, що беруть початок з творів народів стародавнього Сходу і закінчуються творами сучасних Франкові російських, французьких, німецьких, польських, чеських та інших слов'янських письменників. Він розкрив перед українським читачем зміст і чарівність староарабської поезії, красу і філософську мудрість староіндійських поетичних па¬м'яток, доніс з давнини старокитайські пісні, давньоєв¬рейську книгу Іова. Велике місце в його перекладах за¬ймає антична поезія, твори грецьких поетів — Гомера, Гесіода, Софокла, Сапфо. Франко переклав також вели¬ку антологію грецьких поетів, укладену Меліагром Гадаренцем, в якій вміщено твори 166 поетів, переклав ба¬гато творів римських поетів (Горація, Овідія та інших), численні зразки старогєрманської поезії, зокрема розділи із «Пісні про Нібелунгів», збірку старонімецької поезії Бонерія та народні німецькі пісні.
Багато уваги Франко приділяв перекладам балад та пісень народів світу. Серед них на першому плані стоять староанглійські, старошотландські, старонорвезькі бала¬ди та албанські, португальські, італійські, німецькі пісні, іспанські романси, румунські народні легенди тощо.
З великим натхненням поет працював з юних років і до останніх днів життя над перекладами свого улюбле¬ного поета, що стояв, «як граничний камінь на переході від середніх до новіших віків» 7— Дайте Алігієрі; пере-кладав твори англійських поетів — Шекспіра, Бернса, Шеллі, Байрона та інших.
в) Його ім’я в серцях народів
Минуло небагато часу, і ім'я сина українського на¬роду стало відоме на всіх континентах нашої планети. За рішенням Всесвітньої Ради-Миру в 1956 році 100-річчя з дня народження Івана Франка відзначали всі про¬гресивні люди світу.
До ювілейної дати в Києві видано найповніше 20-том-не видання творів письменника, проведено урочисту юві¬лейну сесію Академії наук України, в якій взяли участь академіки і діячі культури УРСР, вчені Російської Феде¬рації, Білорусії, Грузії, Молдавії, Вірменії, Латвії, Турк¬менії, Казахстану та інших братніх республік. На сесію прибули вчені, письменники та представники громад¬ськості, робітники і селяни з Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Румунії, Німецької Демократичної Республіки, делегація Товариства об’єднаних українців Канади.
стор.27