ВИСНОВОК
Уже була встановлена скинія як місце особливого перебу¬вання Бога між людьми на землі; було поставлене священство як посередники між Богом і народом; було встановлено жертво¬приношення як акт благодатного спілкування людини з Богом; було дано настанови про чисте та нечисте, а також можливість очищення як свідчення святості й чистоти народу Божого.
Тепер для ізраїльського теократичного суспільства Господь через Мойсея визначає ті дні, часи, періоди, які мають бути посвячені для Господа. У такі дні людина повинна відійти від своїх щоденних земних турбот, від земного матеріального життя до життя духовного через особливе спілкування з Богом. Так Господь встановлює свята, які мали спільні особливості: 1) строга заборона всякої праці; 2) піст для упокорення свого тіла; 3) зібрання на спільне богослужіння; 4) щедрі жертвоприношення; 5) специфічні священнодійства (відсилання козла до Азазеля, окроплення жертовною кров'ю і та ін.).
У постанові про свята особливого значення набирає число "7"- священне число досконалості, довершеності, символ переваги духа над матерією. Так, 7-й день - день суботній, 7-й місяць, 7-й рік -рік суботній, 7-й тиждень після Пасхи - свято П 'ятидесятниці.
Найбільш важливими святами були: 1. Пасха — спомин виходу ізраїльського народу з єгипет¬ської неволі, початок нової ери в житті Ізраїля. Це свято є найбільшим і найважливішим серед усіх інших свят. Загальна постанова про святкування Пасхи була дана ще в книзі Вихід, де йдеться про сам вихід ізраїльтян з Єгипту (Вих. 23,15; 34,28). Але тепер Господь дає більш конкретні настанови та визначення." а) початок свята 14 нісана увечері; б) тривалість свята 7 днів; в) принцип святкування — спокій, зібрання народу першого та сьомого дня, споживання тільки опрісноків на протязі всіх семи днів (Лев. 23,5-9).
2. П'ятидесятниця — свято, яке має тісний зв'язок зі свя¬том Пасхи. Сама назва свята "П'ятидесятниця" виникла пізніше. Спочатку це свято мало суто сільсько¬господарський характер. А пізніше П'ятидесятницю почали свят-кувати як спомин отримання Синайського законодавства. До 50 дня після Пасхи і приношення першого снопа жнива закінчувалися і наступало свято П'ятидесятниці — "Свято жнив", під час якого приносилися в жертву хліби з нового врожаю. Але вже не опрісноки, а квасний хліб, саме такий, який ізраїльтяни постійно споживали в своїх домах.
3. Свято труб — "пам'ять сурмлення, святі збори" (Лев. 23, 24). Починалося це свято першого дня священного сьомого місяця тісрі, який пізніше став першим місяцем єврейського літочислення, а перше число цього місяця стало, відповідно, першим днем Нового року. Пам'ять сурмлення або Свято труб мало нагадувати ізраїльтянам про створення Богом світу, а одночасно і про майбутній Суд Божий. Тому це свято було, по суті, внутрішнім, духовним підготовчим періодом до дня Очищення. На протязі восьми днів народ духовно приготовлявся до очищення від усього гріховного. А голос сурми мав збуджувати в кожній людині внутрішній голос сумління, закликати до покаяння.
4. Свято Кучок — це третє особливо велике свято ізраїль¬ського народу після свят Пасхи і П'ятидесятниці. Починалося свято Кучок 15-го числа того самого місяця тісрі, тривало воно сім днів і закінчувалося 22 числа. На протязі цих семи днів ізраїльтяни повинні були жити в спеціальних наметах, які робили із зелених гілок. Це мало нагадувати їм про їхній чудесний вихід з єгипетської неволі і проживання в наметах підчас подорожу¬вання в пустині під безпосередньою Божою опікою.
Всі ті настанови, що були дані Господом для ізраїльського народу, відображали піклування Боже про духовний стан цього народу. Людина живе повноцінним життям, є людиною в повному розумінні цього слова тільки тоді, коли вона може в повній мірі усвідомлювати саму себе перед своїм Творцем, духовним зором бачити своє місце в цьому Богом сотвореному світі. Тому Господь через Свої настанови спонукає людину до побожності, до належного ставлення до всього того, що є святе і Боже.11
стор.25