Висновки
Ольга — велика княгиня Київська, дружина і мудра помічниця великого князя Київського Ігоря. Постать цієї державної жінки є однією з найцікавіших загадок нашої середньовічної історії.
Загадкове вже саме її походження, овіяне численними легендами і переказами. «Повість минулих літ» оповідає, що 903 р. зі Пскова молодому князю Ігореві привели дружину Ольгу. За однією церковною легендою, Ольга — дочка простого перевізника, за іншою — дочка боярина; деякі джерела оповідають про її князівське походження зі Пскова, або ж про болгарське походження. В останні роки виникла ще одна гіпотеза стосовно норманського королівського коріння Ольги.
Багато таємниць, які зараз намагається розв'язати історична наука, пов'язані з родиною Ольги. Можливо, вона була близькою родичкою і навіть онукою знаменитого царя Болгарії Симеона.
Прославилася княгиня Ольга мудрістю, рішучістю й мужністю, вона була грізною для ворогів, але любимою за милостивість, благочестя, пра-ведність і доброту серед простого люду.
За життя Ігоря Ольга користувалася великою повагою: отримали є управу Вишгород, значне місто біля Києва; у посольстві до Греції поруч Ігорового посла був також і посол Ольги.
У спадок княгині Ользі дісталася велика держава, в якій владні Олегові та Ігорю східнослов'янські племена намагалися продовжувати боротьбу проти централізованої влади, що підпорядкувала їхнє життя загальнодержавним інтересам, Проте літописи не повідомляють про будь-які спроби місцевих «світлих князів», які згадуються в угодах 911 та 944 рр., чи інших правителів звільнитися від влади княгині Ольги. Можна припускатися думки, що вона справді була настільки мудрою і розважливою по-державному, що зуміла знайти рівновагу між різними опозиційними групами в суспільстві досить складному, неоднорідному ні в класовому, ні в морально-етичному відношенні. В цей період Київська Русь переживала перехідну епоху: в ній утверджувалась феодальна власність, нова династія, все більшого значення набувала і поширювалась християнська релігія. Тож можна уявити, скільки складних суспільних проблем мала вирішувати княгиня Ольга. Тому літописи описували цю правительку, наповнюючи її постать легендами і домислами упродовж не одного століття.
Варто пригадати лише про так звану «помсту» княгині древлянам за смерть Ігоря.
Літописець називає Ольгу «наймудрішою з усіх людей». Це була справді визначна індивідуальність. Вже саме те, що по смерті Ігоря вона стала владувати, свідчить, що княгиня була непересічною жінкою. В ті часи. коли головним вважалися фізична сила, відвага, рішучість, нелегко було жінці утриматися на престолі. Дикі й свавільні варяги не стерпіли б м'якої жіночої руки.
Ольга втрималась при владі, упродовж років правила без супротиву, все це є свідоцтвом, що вона відзначалася справді великим державним хистом, її дипломатична діяльність, подорож до Царгорода, переговори з римським цісарем Оттоном, врешті перехід на християнство – це докази, що вона була правителькою найвищої міри.
Попередники Ольги на київському престолі були надто заклопотані численними війнами то з сусідами, то з іншими країнами і не мали часу звертати належної уваги на внутрішнє влаштування власної держави.. Ця відповідальна робота випала на долю княгині Ольги. Вона об'їздила майже всі свої володіння — по Десні, Меті, була у Новгороді, Пскові. Водночас Ольга закладала нові села, погости, міста, наставляла в них урядників. А найголовніше те, що вперше в історії київської держави встановила норми податків; «устави», «уроки», «дані», «обробки». Смерть чоловіка примусила її звернути увагу на упорядкування феодальних повинностей.
Історичне значення Ольги полягає в тому, що вона першою серед руських правителів відчула необхідність упорядкувати й нормувати данини і
повинності, поширити судову та адміністративну систему на всі підвладні Києву землі. Цілеспрямовані дії Ольги означали «окняження» землі східних слов'ян, перетворення її в державну територію.
З ініціативи Ольги на території Київської Русі були проведені реформи соціально-економічного і політичного характеру, що дозволило зміцнити систему стягнення повинностей з феодально-залежного населення країни. Разом із тим були вжиті заходи для організації сільського і промислового господарства на землях, що належали князям-вотчинникам.
Зміцнивши єдність Давньоруської держави, звісно, досить відносну в умовах переходу від родоплемінного ладу до феодального, Ольга перейшла до розв'язання важливих зовнішньополітичних завдань. Вона вирішила відправитись до Константинополя (957 р.). При цьому Ольга переслідувала мету не лише зміцнити стосунки між Руссю та Візантією, а й намагалася встановити тісні династичні зв'язки.
Проте найбільш вірогідно те, що Ольга вела переговори про хрещення Русі. Сама княгиня таємно, з огляду на язичницьке оточення, хрестилася у Києві ще до подорожі у Царгород і поїхала до Константинополя.
Вже з першої половини XI ст. зображення Ольги з'являються у Візантії й Київській Русі. Фрески Софійського собору в Києві були добре знані на Русі та в інших країнах. Портрети княгині у вигляді ікон прикрашали житла багатьох людей Русі.
Нестор-літописець прославляє Ольгу як зорю, що передвіщала схід християнства на Русі.
Таким чином, як на ті часи, Ольга свято виконала свій святий обов'язок вдови і в пам'яті народній залишилася взірцем шанобливої жінки, яка шанує пам'ять свого чоловіка, виховує: дітей, пильнує спадщину, мудро править державою тощо.
У літописі згадується, що у різних місцях залишилися її становища, погости і міста, звані її йменням.17
У церковних кругах шанували Ольгу за те, що вона прийняла християнство, тримала при собі священика і наказала поховати себе за
17 Ольга (християнське ім'я — Олена; р.н. невід. - 969) / Довідник з історії (А-Я): Посіб. для серед, загальноосвіт. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид., доопрац. і доповн. - К: Генеза, 2001. - С. 25.
християнським звичаєм, без тризни. За це її потім визнано святою.
На даний час в Україні введено орден Княгині Ольги. Це велика честь мати таку нагороду.
Історія ніколи не забуде цієї видатної жінки - княгині Ольги. Україна повинна пишатися, що у неї така славетна донька, Але, на жаль, ми, українці, мало чим вшановуємо святу Ольгу.

стор.25