ВИСНОВОК
Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки зусиллям благовірного князя Володимира. Київська Русь сподобилася Святого Хрещення – прийняла віру візантійську від єпископів, які мають наступність від апостола Андрія. Відтоді пам'ять апостола Андрія Первозванного особливо шанується в Українській Православній Церкві й серед нашого благочестивого народу.
Як особливу милість Божу ми сприйняли в 2001 році перебування в Києва чесної стопи святого апостола Андрія, котру привозив Предстоятель Елладської Православної Церкви блаженніший архієпископ Афінський Христодул. І знову, вже цими днями, наші серця були сповнена радості від щасливої можливості доторкнутися до святої стопи Первозваного апостола, яка дві тисячі років тому ступала по нашій землі.
Свого часу благовісник Христовий апостол Андрій проповідував віру народам, які перебували в полоні язичництва - ідолопоклонства. Сьогодні повернення нашого народу до прабатьківської віри Христової, до істинного Богопізнання ускладено появою великої кількості псевдодуховних, псевдохрнстиянських і відверто неязичницьких вірувань. Сьогодні особливо насущною є потреба повернення до тих духовних традицій, які заснували апостоли і які неушкодженими зберігає донині Православна Церква.
Існує ще один дуже важливий аспект події, яка відбулася. Православній єдності в Україні діями розкольників нанесено глибоку рану, яка потребує зцілення. Перебування мощей апостола Андрія Первозваного у древньому Києві знову засвідчило протидіючим силам істинність нашої канонічної Церкви, її єдність з усім православним світом.
Вселенська святиня – стопа апостола Андрія Первозваного - прибула до нас з Греції, з Афонського Свято-Пантелеймонівського монастиря. Молитви, що нині підносяться біля святих мощей апостола віруючими України, є невід'ємною частиною соборної молитви Православної Церкви, яка єднає серця віруючих різних країн і народів. Це – свідчення вірності апостольської проповіді й спадкоємності Христової віри. Амінь.
Все це говорить про те, що апостола Андрія справді можна вважати садівничим християнства в Україні. Апостол Андрій, безумовно, був і проповідував на нашій землі, можливо, що і плив нашим Дніпром. Можна сумніватися, чи підіймався він так високо, чи справді побував у Києві. Хоча це цілком вірогідно. Але для визнання Церкви Української Церквою Первозванною досить і того, що апостол Андрій дійсно був на Українській землі і навчав наших предків Слова Божого. Цілком можливо, що вже від часу апостола Андрія християнство ніколи не переводилося в нас, а постійно мало більше чи менше число своїх прихильників аж до офіційного схрещення в 988 році України – Руси князем Володимиром.
стор.25