Висновок
Таким чином, під виною розуміють психологічне відношення суб’єкта до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності.
Вина — категорія соціальна. Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному чи зневажливому ставленні особи, яка вчини¬ла суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом. Тому вина особи у вчиненні суспільно небезпечного діян¬ня оцінюється негативно і засуджується правом.
Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небез¬печне діяння. У сполученні таких ознак і виражається психічне став¬лення особи до діяння і його наслідків. Чинне кримінальне законо¬давство виділяє дві форми вини — умисел і необережність.
Під умислом розуміють таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний ха¬рактер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його сус¬пільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (чи не бажала, але свідомо допускала). Виділяють такі види умислу як прямий та непрямий; заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово; визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований).
Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Таким чином, закон визначає два види необережної вини: а) злочинна самовпевненість; б) злочинна недбалість.
Також виділяють змішану форму вини при якій щодо одних ознак складу злочину має місце умисел (прямий чи непрямий), щодо інших — необережність (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість).

стор.30