Заключение.
У висновку хотілося б відзначити - поза сумнівом, питання про особистість злочинця має велике значення для кримінологічної науки. А розробка цієї проблеми відіграє велику роль в профілактичної діяльності з попередження злочинів, де облік особистісного фактору має вирішальне значення.
Вивчення та врахування особливостей особистості дозволяє встановити відмінності злочинців від не злочинців, виявити фактори, що впливають на скоєння злочинів.
Найбільш часто скоюють злочини особи у віці 18-40 років (до 70-75%). У цій групі найбільша кримінальна активність характерна для вікової групи 25-29 років, потім слідують 18-24, 14-17-літні, і, потім, 30-40 річні. Видимий тенденція зростання злочинності неповнолітніх (практично на 10-14% щороку!), Вимагає не тільки моральної, але й спеціальної правової підготовки. Необхідно також пам'ятати, що багато хто з цієї категорії правопорушників мають психічні аномалії (як спадкові (психопатія, недоумство у формі дебільності тощо), так і які мають придбаний характер (алкоголізм, наркоманія, травми центральної нервової системи та ін.)
Сімейний стан і особливо виховання впливає на формування особистісних якостей. Такі відхилення від загальноприйнятих норм, як: фактичні шлюбні відносини батьків, неповні сім'ї, роздільні бюджети батьків, низький рівень культурних стосунків у сім'ї, наявність у ній стереотипів правонарушающего поведінки, одна дитина в сім'ї або навпаки багато дітей або дитбудинку виховання, повинні викликати особливу увагу .
Коефіцієнт злочинності серед не перебували у шлюбі майже в два рази вище, ніж серед перебували (хоча це пояснюється й тим, що значну частку злочинців складають молоді люди не встигли обзавестися сім'єю;
 особливу увагу необхідно звертати на трудову діяльність до скоєння злочину (тут характерна часта зміна місця роботи та навчання, великі перерви та ін);
 рівень освіти злочинців, як правило нижчі, ніж у законослухняних громадян;
 сучасний стан, виражена в істотному матеріальному розшарування суспільства виділяє особу злочинця за майновим станом, тобто за доходами. Наприклад на кордоні з країнами Балтії відзначається значне зростання добробуту місцевого населення, що виріс за останні роки;
 серед характеристик особистості злочинців на особливу увагу заслуговують такі, як характер і тривалість злочинної діяльності.
Переважну частину злочинців становлять: вбивці, злодії, хулігани, розбійники, грабіжники, шахраї, гвалтівники і ті, хто завдав потерпілим тілесні ушкодження. Важливо відзначити наявність спеціального рецидиву, тобто повторного вчинення тих же або схожих злочинів серед хуліганів, шахраїв та осіб, які здійснювали раніше крадіжки і останнє, на, що мені хотілося б звернути увагу, це: особливе ставлення до закону.
Не можна сказати, що особи, які вчиняють злочини, погано їх знають. Навпаки, переважна більшість з них мають навіть великими правовими знаннями, ніж законослухняні громадяни. Але у них відсутня шанобливе ставлення до права, не сформована потреба слідувати його приписами. Це відноситься не тільки до злочинців-рецидивістів.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що практично кожен може бути правопорушником. Однак це не так. Тут важливо постійно пам'ятати, що у проблеми злочинності є етичний бік і боротьба з цим негативним соціальним явищем зачіпає інтереси конкретних людей. Необхідно виходити з непорушного правила, що я буду вивчати життя, обставини, особисті якості, моральне та фізичне здоров'я таких людей, з тією метою, щоб зрозуміти особистість злочинця. Людина народжується для того, щоб творити, творити, служити Батьківщині, покращувати умови існування собі подібних. Ніякі обставини його народження, соціального походження, раси, національності і т.д. не повинні ставати підставою для будь-якої дискримінації. Ось у чому суть етичної сторони проблеми злочинності, що розглядається в світлі соціальних і біологічних позицій. Тому й сам термін "особистість злочинця" досить умовний. Він скоріше є науковою абстракцією, ніж характеристикою конкретної людини. Інший, неетичні підхід до людської особистості веде до застосування аморальних методів вивчення і, в кінцевому рахунку, до антилюдським висновків.
Причини та умови вчинення конкретного злочину нерозривно пов'язані з особою обвинуваченого. Тому необхідно ретельне вивчення соціального мікросередовища формування особистості, конкретної ситуації скоєння злочину. Саме в ході бесіди, використовуючи деякі психологічні прийоми, можна одержати значну інформацію про особу. Для цього бесіда повинна бути заздалегідь продумана і побудована за певним планом.
Особистість винного відіграє самостійну і важливу роль при призначенні судами справедливого і обгрунтованого покарання, при виборі запобіжний кримінально-правового впливу, суд керується трьома основними факторами: суспільно небезпечним діянням, обставинами пом'якшують або обтяжують відповідальність і особистістю винного. Крім того, в основу методики індивідуалізації покарання з урахуванням особи злочинця покладена типологія особистості.
В останні роки в діяльності правоохоронних органів став застосовуватися метод формування психологічного портрета, складання якого, безсумнівно, безпосередньо залежить від досліджень в області особистості злочинця. Полягає цей метод в тому, що на основі обробки оперативних і слідчих матеріалів складається портрет передбачуваного злочинця, в якій вказують його передбачувані психологічні, фізичні та соціальні характеристики, як то психологічний тип, наявність психічних відхилень, фізичний дані, рівень освіти, культури і т. д.
Ми розглянули найбільш важливі теоретичні проблеми, що виникають при вивченні особи правопорушника. Значення вивчення цих проблем очевидно: злочинність являє собою соціальне явище, пов'язане з певним антигромадською поведінкою людей. Пояснити таке поведе-ние, розкрити його причини, знайти ефективні шляхи і засоби попередження-ня злочинів можна тільки при глибокому вивченні всього, що характери-зует злочинця як індивіда, як особистість.
Таким чином, можна зробити наступний висновок: Тільки певний склад економічних, ідеологічних, соціальних, біологічних факторів дає реакцію, яка називається злочином. Причина злочинності - це синтез різних явищ соціального та біологічного властивості.

стор.45