ВИСНОВКИ
Отже, одним із предметів правового регулювання цивільного права, відповідно до ст.. 1 Цивільного кодексу, є особисті немайнові відносини, а також інші особисті немайнові відносини у випадках, спеціально передбачених законом. Тобто дані відносини регулюються нинішнім цивільним правом у винятковому порядку. Проте сьогодні духовні цінності якості індивідів набувають вирішального значення, підвищується цінність духовної основи, а тому постає питання про усунення обмежень у регулюванні особистих немайнових відносин, не зв’язаних з майновими.
Особисті немайнові права – це права, які утворюються у духовній сфері життя суспільства, не мають особистий характер і носії цих прав є уповноваженими особами, а всі інші, стосовно нього і з приводу цих прав – зобов’язані особи, тобто мають ще й абсолютний характер.
Одним із видів особистих немайнових прав є право на особисту недоторканість життя громадян. Інститут на недоторканість особистого життя громадян ще структурно не визначений у цивільному законодавстві. Він спирається на Конституцію України, в якій записано, що особисте життя громадян охороняється законом (стаття 32).У цивільному законодавстві України майже відсутні не тільки регулюючі, а й охоронні норми інституту права на недоторканість особистого життя.
Недоторканість особистого життя громадян містить комплексний характер, який полягає у тому, що до даного інституту входять ряд окремих видів прав: право громадян на недоторканість житла, право громадян на особисту документацію, право громадян на таємницю особистого життя, право громадян на таємницю особистого спілкування.
Право громадян на недоторканість житла визнається як особисте немайнове право, відповідно до якого уповноважена особа може діяти у своєму житті за своїм розсудом і перешкоджати будь-яким способам вторгнення у нього поза волею осіб, які там проживають, крім випадків, прямо зазначених у законі.
Право громадян на особисту документацію дає громадянину змогу перешкодити третім особам доступ до особистої документації. Цьому праву відповідає обов’язок оточуючих осіб утримуватися від отримання інформації, що містить в його особистій документації.
Право громадян на таємницю особистого життя означає юридично забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості, які стали їм відомі з будь-яких джерел чи обставин, що стосуються особистого життя громадянина.
Право громадян на таємницю особистого спілкування означає, що жоден поза волею уповноваженої особи не може знайомитися з листуванням, телеграфними повідомленнями, телефонними розмовами, за винятком, встановлені судом.
Проте дані права у цивільному законодавстві не закріплені та не деталізовані, відсутні охоронні норми. Це спричиняє певні труднощі у його цивільно-правовому регулюванні. Необхідно внести відповідні зміни до цивільно-правового законодавства, чи прийняти новий Цивільний кодекс у якому б знайшли своє вираженні особисті немайнові права, зокрема право на недоторканість особистого життя громадян. Надійне закріплення та захист даних прав сприятиме утвердження демократичних та гуманних основ нашої держави.
стор.24