ВИСНОВОК
Отже, в роботі робляться спроби виробити наукові передумови законодавчого визначення поняття і цілей покарання і дати їм формулювання; визначити зміст і суть загального і спеціального попередження; висвітлити теорії мети покарання з погляду провідних науковців і вчених.
Зазначається, що порушення особою кримінально-правового припису держави може мати своїм наслідком кримінальну відповідальність. Покарання є однією із форм реалізації кримінальної відповідальності.
До найважливіших ознак покарання Кримінальний кодекс відносить те, що воно: а) є заходом примусу; б) застосовується від імені держави; в) застосовується лише за ви¬роком суду; г) застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; д) полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.
Застосовуючи покарання, суд має на меті застосувати кару, як відплату за вчинений злочин; виправити засудженого; попередити вчинення ним нових злочинів (спеціальне попередження); попередити вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження), що необхідно і для захисту суспільства, і для задоволення почуття обу¬рення і справедливості потерпілого та суспільства в цілому.
З усього зазначеного вище можна зробити висновок, що мета перевиховання навряд чи буде досягнута шляхом застосування покарання, а виправлення по суті направлене на попередження і являється засобом досягнення цілей покарання. Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочин¬них діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правовий нігілізм у суспільстві.
стор.21