Висновки.
Отже, цивільні правовідносини - це врегульо¬вані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, та осо¬бисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівними но¬сіями суб’єктивних цивільних прав і обов'язків, реалізація яких забезпечуєть¬ся можливістю застосування засобів дер¬жавно-примусового впливу.
Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Учасники цивільно-правових відносин мають суб’єктивні права та обов’язки.
Особливостями цивільно-правових відносин є те, що: а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; в) суб’єктивні права та обов’язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.
Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб’єктним складом, змістом та підставами виникнення. Наукою і практикою розроблено певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види.
Класифікація цивільних правовідносин приводиться за їх ознаками. Так, за характером змісту розрізняють право¬відносини майнові і немайнові правовідносини; за зв’язками між учасниками - абсолютні і від¬носні, за залежністю задоволення інтересів уповноваженої особи від дій інших осіб розрізняють речові і зобов’язальні правовідносини, за структурою - прості і складні і т.д.
Розмежування цих видів цивільних правовідносин має не тільки теоретичне, а й важливе практичне зна¬чення для розуміння суті взаємовідносин сторін в правовідношенні, для конкретного застосування цивільного законодавства в тому чи іншому випадку.
стор.29