Висновок
Системний аналіз описаного матеріалу дає можливість зробити висновок, що забезпечення виконання зобов’язань займає особливо важливе місце в цивільному праві. А оскільки способи забезпечення виконання зобов’язань (зокрема порука і гарантія) зумовлюють підвищений інтерес кредиторів до укладання угод і договорів, що породжують зобов’язання. Варто зазначити, що в самому суспільстві порука і гарантія починають досить активно розвиватись і розширюються також сфери їх застосування. Цивільний кодекс України від 12 березня 2003 р. досить на високому рівні закріпив виконання зобов’язань, забезпечені порукою та гарантією, а також законодавчо врегулював більшість питань, пов’язаних з поручительством та гарантією. Ці положення закону дають можливість сприймати дані способи забезпечення виконання зобов’язань не як прості договори чи угоди, а як досить складні юридичні факти, які можуть припиняти, змінювати чи породжувати правовідносини між учасниками зобов’язань. При чому такі належно законодавчо оформлені юридичні конструкції дають змогу учасникам правовідносин більш чітку впевненість в доцільності та в пеній мірі необхідності застосування поруки і гарантії в повсякденному житті.
Посилаючись на закон кредитори чи їх представники цілком логічно і виправдано можуть покладатися на способи забезпечення виконання зобов’язань. А той факт, що стандарти, які ставляться до виконання зобов’язань в Україні є досить наближеними до стандартів встановлених Міжнародною торгівельною палатою є досить важливим рушієм розвитку зобов’язального права в Україні. Насамкінець варто відзначити, що порука і гарантія є досить належними способами виконання зобов’язань, а також не простим юридичним явищем. Не варто також розглядати їх як просте забезпечення, якийсь примітивний гарант (як це розглядалося раніше), що виключно забезпечує виконання зобов’язань. Тут мається на увазі, що кожна сторона є невід’ємним, активним, учасником відносин, який в обов’язковому порядку і завжди повинен бути проінформований про розвиток відносин ЦК і зумовлює підвищення інтересу до способів забезпечення виконання зобов’язань.
стор.21