ВИСНОВКИ
Отже, в даній роботі були розглянуті поняття, юридична суть лізингу, його види, питання правового регулювання лізингу, зокрема на міжнародному рівні, а також предмет, форма і зміст договору лізингу, порядок його укладення і розірвання.
В даний час в Україні є необхідні економічні передумови і певна правова база для розвитку лізингових відносин. Не дивлячись на ряд труднощів (а головна з них – відсутність економічної стабільності в суспільстві), сподіватимемося, що лізинг зможе зайняти гідне місце серед нових форм економічної діяльності, що розвиваються в Україні.
Підсумовуючи своє дослідження фінансового лізингу, підкреслю, договір фінансового лізингу, що відноситься за родовою ознакою до оренди, не просто оренда (майновий найм), а симбіоз інвестиційних (фінансових) і орендних відносин. Основним в лізингу є саме процес інвестування лізингодавцем наявними в його розпорядженні фінансовими коштами лізингоодержувача, який отримує дану фінансову допомогу у вигляді передачі йому в тимчасове володіння і користування спеціально придбаного для нього майна у визначеного ним же продавця. Не дивлячись на свою особливість у вигляді участі в лізингових правовідносинах трьох суб'єктів: лізингодавця, лізингоодержувача і продавця, договір фінансового лізингу є двостороннім. Договір купівлі-продажу, а також деякі інші факультативні договори укладаються у виконання самого договору лізингу, який укладається тільки між двома сторонами: лізингодавцем і лізингоодержувачем.
Отже, договір фінансового лізингу є:
підприємницьким;
двостороннім
взаємним;
консенсусним;
оплатним.
Договір фінансового лізингу (як і будь-який інший договір) вважається укладеним, якщо сторонами, у письмовій формі досягнута згода по всіх істотних умовах договору. До істотних умов договору лізингу перш за все відноситься умова про предмет договору, умови, які необхідні для договору даного типу відповідно до Цивільного кодексу України і ЗУ «Про фінансовий лізинг» (умова про продавця лізингового майна), а також умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
До основних елементів договору фінансової оренди (лізингу) відносяться:
сторони договору;
предмет договору (який треба відрізняти від предмету лізингу);
зміст договору (права і обов'язки сторін);
форма договору.
Правове регулювання договору фінансового лізингу здійснює Цивільний кодекс, Господарський кодекс України і спеціальний Закон України «Про фінансовий лізингу». Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Конвенції УНИДРУА Про міжнародний фінансовий лізинг.
Разом з тим в Україні існує багато проблем, таких як:
- відсутність Державної програми розвитку лізингу;
- недосконалість українського законодавства;
- відсутність належної кількості висококваліфікованих спеціалістів, що обслуговували б цей ринок;
- подолання психологічного аспекту лізингу, пов'язаного з тим, що багато господарнивків неадекватно сприймають суть лізингових операцій.
Це заважає розвитку фінансового лізингу, як економічної категорії і тим самим призводить до того, що фінансовому лізингу теоретики і законодавець приділяє недостатньо уваги.

стор.37