ВИСНОВКИ
В рефераті мною проаналізовано закони, що регулюють питання реорганізації банків, нормативно-правові акти з цих питань, а також наукові юридичні джерела, в яких розглянуто ті чи інші аспекти правового регулювання процедури реорганізації банків та створення нових, розглянуто чинники, що негативно впливають на процес реорганізації, виявлені вади та недоліки, що виникають у процесі реорганізації банків різними шляхами та визначені напрями і шляхи їх подолання.
З метою поліпшення діяльності банків використовують таку процедуру, як реорганізацію банків яку визначають як об’єднання чи роздроблення банків з ціллю створення нового банку чи без цього або просто зміна їх організаційної форми зі створенням нової юридичної особи, але у всіх випадках з переходом прав і обов’язків в порядку правонаступництва від одних банків до інших. Реорганізація здійснюється у п’яти основних формах (злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення), кожна з яких має свої особливості.
Дослідження процесу реорганізації довело, що на сьогоднішній день реорганізація банків має проблеми і недоліки, які потребують негайного вирішення. Серед основних проблем слід відзначити проблеми законодавчого характеру, а саме те, що не має єдиного закону, який би регулював здійснення процедури реорганізації банків. Отже, проблему, вказану мною вище можна вирішити шляхом впорядкування законодавства, прийнявши відповідний закон.
Хотілося б звернути увагу на ще одну практичного характеру. Мова йде про персонал та клієнтів банку, який реорганізується. Як правило, банк залишають висококваліфіковані працівники і клієнти банку, почувши про його реорганізацію. Їх лякає незнання про майбутнє банку та те, чи будуть дотримані їхні інтереси в новоствореному банку. Шляхом вирішення цієї проблеми я вважаю обов’язок банку предоставляти інформацію реорганізацію в повному обсязі та прорахунки банку на майбутнє, щоб люди могли бачити, що їх очікує.
Практичною проблемою також є корпоративна культура, а саме те, що при злитті чи приєднанні банку необхідно поєднувати організації, які по-різному розвивалися, які мали різних керівників, де система управляння можливо і не суттєво, але відрізнялась. Кожен з банків, що реорганізується намагатиметься залишити якомого більше своїх принципів і правил корпоративної культури, що призводить на практиці до непорозумінь. Тому, вирішуючи реорганізувати банк треба звертати увагу на людський фактор.
Проводячи аналіз процедури реорганізації банків як на теоретичному, так і на практичному рівні, я помітила, що більша кількість банків, які мають намір реорганізуватися чи вже пройшли процедуру реорганізації, обирають для цього форму злиття чи приєднання, при чому така тенденція відмічається не лише в Україні, а і в країнах СНД та західної Європи. Тобто, на сьогодні актуальним є зростання високими темпами тенденції укрупнення банків. Я вважаю, що мотивами цього є недосить стійка та міцна матеріальна база комерційних банків.
стор.28