Висновок
З точки зору В.П.Зінченка, розвиток особистості відбувається завдяки саморегуляції людиною своєї активності: „..живий рух і недиференційовані форми активності спричинюють поведінку і діяльність, поведінка і діяльність породжує свідомість, свідомість породжує вільні дії і вчинки, насамкінець, останнє породжує особистість, яка усвідомлює себе і своє місце у соціумі. У свою чергу, особистість породжує нові форми діяльності, розширює власну свідомість. Власне в цьому полягає особистісний зріст" М.Й.Боришевський виділяє важливу функцію саморегуляції – „функцію самосуб'єктивного впливу", тобто впливу індивіда на власні психічні процеси і стани з метою їх оптимізації (регуляція інтелектуальної активності, інтенсивності емоційних реакцій, способів і форм їх вираження, рівню довільності психічних процесів і планів тощо)", а також „функцію самотворення".Таким чином, суб'єктна орієнтація, зі слів автора, знаходить своє відображення в здатності студента планувати й прогнозувати, коректувати свою поведінку, а також у створенні різного роду засобів мовного самовпливу (самозаборони, самопохвали, самонавіювання тощо). При цьому особливе значення М.Й.Боришевський приділяє психологічним механізмам саморегуляції поведінки (самооцінці, домаганням, образу – „Я" та ін.).
стор.22