Висновки.
Виховання психологічно гра¬мотних людей, які вміють вивчати самих себе, розвивати свою осо¬бистість, слід розпочинати якнай¬швидше. Вивчаючи себе, свій внутрішній світ, дитина одночасно стає об'єктом і суб'єктом пізнання, що створює унікальну ситуацію навчання. Вихователям, практичним психологам варто приділити увагу формуванню позитивної «Я-концепції». Що ж це таке? Це поняття означає систему уявлень дитини про себе, усвідомлення нею власних фізичних, моральних та розумових якостей у доступно¬му їй обсязі. Основними-складови¬ми „Я-концепції” є:
• образ „Я” (система знань про себе — свої якості, чесноти та вади, здібності тощо);
• самооцінювання (позитивне ставлення до себе, усвідомлення своєї значущості і для інших);
• саморегуляція (уміння кон¬тролювати й регулювати власну поведінку, здатність суб'єктивно ставитися до зовнішніх впливів).
На час вступу до школи кож¬на дитина повинна орієнтуватись у своєму фізичному та соціально¬му «Я», що є продуктом самосвідо¬мості особистості, результатом вражень про себе. Оцінюючи су¬дження рідних і близьких людей, індивідуальний досвід самостійної діяльності визначається характером ставлення дитини до себе. Пе¬реважання приємних вражень та позитивних оцінювань дорослих сприяє формуванню високої дум¬ки про власну особу. І навпаки: переважання неприємних почуттів та відгуків продукує невпевненість у собі.
Важливу роль у морально-пси¬хологічній підготовці до школи відіграє сім'я. Саме тут дитина вперше пізнає моральні цінності, вироблені людством. Спочатку діти цінують у собі все те, за то їх хвалять рідні. На цій основі й формується потреба в самоповазі, виникає бажання стати кращим. Лише діючи, вступаючи у певні стосунки з дорослими й одно¬літками, порівнюючи себе з ними, діти поступово привчаються пра¬вильно бачити самих себе.
Отже, процес оцінювання до¬рослим дитини передбачає усві¬домлення ним своєї відповідаль¬ності за її особистісне зростання.
Невід'ємною складовою ста¬новлення самосвідомості як осо¬бистості дошкільнят є самопізнан¬ня. За сприятливих умов кожна дитина прагне пізнати своє «Я»:
• матеріальне (власний орга¬нізм, власне тіло);
• духовне і душевне (свої по¬чуття, думки, бажання);
• соціальне (себе як члена гру¬пи, частину людської спільноти).
Процес пізнання варто органі¬зовувати в наступних напрямах:
Перший напрям — ознайомлен¬ня дошкільнят зі своїм фізичним «Я». Його основні аспекти:
1. Сформувати в дитини за¬гальні уявлення про своє тіло.
2. Розвинути рухову активність, виробити вміння оцінити свою вправність; виховати здатність відчувати насолоду від здорового тіла, його легкості, рухливості.
3. Навчити навичок адекватної поведінки дитини, ознайомити із засобами самозбереження й само¬допомоги.
Другий напрям — розвиток са¬мосвідомості дитини, ознайомлен¬ня з поняттям «Мій внутрішній світ». Формування психологічно¬го «Я» передбачає вирішення та¬ких завдань:
1. Дати дитині загальне уявлен¬ня про її свідомість (думки, пере¬живання, прагнення, мрій, бажан¬ня, стани, волю).
2. Забезпечити найпростішою інформацією про самосвідомість та її розвиток.
Отже, дошкільня може і має міркувати не лише про те, що його оточує, а й про власні думки, уміти будувати найпростіші умовиводи, послідовно формувати судження.
Третій напрям освітньо-вихов¬ної роботи — розвиток самосвідо¬мості дитини, тісно пов'язаний з розвитком соціального «Я». Його основні аспекти:
1. Допомагати дитині визначи¬ти свій статус у колі однолітків, навчити її налагоджувати з ними контакти.
2. Виховувати здатність правиль¬но оцінювати свої життєві емоції та імпульсивну поведінку, деструк¬тивні дії, руйнівну активність.
Живучи у складному, супереч¬ливому світі, маленька істота ося¬гає свою залежність від нього, виз¬начає у ньому своє місце. Вона чекає від нас, дорослих, підтрим¬ки, без якої їй важко створити ба¬жаний життєвий світ. Тож ми має¬мо відповідати за забезпечення нормальних умов для формуван¬ня у дитини вже в перші роки життя механізмів самопідтримки, саморозвитку і самозахисту.

стор.74