Висновки
Отже, підводячи підсумки даної теоретичної роботи слід зазначити, що в психологічній науці категорія особистості відноситься до числа базових категорій. Вона не є сугубо психологічною і вивчається, власне кажучи, усіма суспільними науками.У людини, що володіє вищими формами відображення дійсності, об'єкти, що спонукують до діяльності, можуть бути відбиті у формі свідомого образу чи представлення, у формі думки чи поняття, у формі ідеї чи морального ідеалу.Отже, в основі будь-якої діяльності людини лежить мотив, що спонукає його до цієї діяльності. Однак співвідношення діяльності і мотиву як особистісного утворення не просте й не однозначне. Той чи інший мотив, що виник в особистості і спонукає її до визначеної діяльності, не завжди в цій діяльності вичерпується, тоді, завершивши її, особистість починає іншу.Вітчизняні психологи виходять з того, як конкретний дійсний індивід включений у систему суспільних відносин і яким чином ця система відбивається в його індивідуальній свідомості. Б.Ф.Ломов вважає, що для розуміння мотиваційної сутності сфери (її складу, будови, динаміки) і розвитку цієї сфери необхідно розглядати зв'язки і відносини особистості з іншими людьми.Незважаючи на розходження трактувань особистості, що існує у вітчизняній психології, у всіх підходах у якості її ведучої характеристики виділяється її спрямованість. Сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості і щодо незалежних від наявних ситуацій, називається спрямованістю особистості людини.Для розвитку сучасної суїцидології необхідно, щоб у наукових програмах були присутні біомедицинські і соціальні дисципліни, а для практики суїцидальної превенції потрібне співробітництво професіоналів, компетентних у різних областях знання про людину, і сприяння соціальних і суспільних інститутів.Радянські закони донедавна були настільки ж нещадні: заповіт самогубця після смерті визнавалося недійсним; якщо ж він залишався живий, його притягали до кримінальної відповідальності як посягнувшого на людське життя. Основоположники клінічної психіатрії ще в минулому столітті, висуваючи тезу про тотожність самогубства і божевілля, керувалися моральними спонуканнями. Вони прагнули, визнавши самогубця душевнохворим, відгородити його від переслідування, надати йому необхідну допомогу. За часів Ескіроля такий підхід не можна не визнати і прогресивним, і гуманним. Українська суїцидологія, розвиваючись у рамках офіційної психіатрії, зіштовхується з упередженням і страхом населення стосовно психіатрії в нашій країні. Можна було б, зрозуміло, віднести це за рахунок споконвічного жаху перед божевіллям, властивого людині.Отже, для реалізації профілактики суїцидів необхідне залучення медичних психологів, соціальних працівників, суспільних і державних організацій і соціальних служб, волонтерів, і створення груп самодопомоги, а також активна участь засобів масової інформації.Їхня діяльність повинна бути сфальцьована на наступних напрямках:– цілодобова невідкладна телефонна допомога;– освітні програми для населення, спрямовані на знання ознак кризового стану і можливого суїциду в себе і близьких;–освітні програми для медичних працівників, спрямовані на знання ознак суїцидонебезпечних станів (сховані депресії, посттравматичний стресовий розлад, наркологічні захворювання);– активне виявлення і спостереження за особами з групи суїцидального ризику (особливо, за тими, які зробили суїцидальні спроби, прямо чи побічно загрозливими зробити суїцид);– психологічне консультування населення (можливо анонімне);– кризові стаціонари, у яких будуть здійснюватися психотерапевтичні і реабілітаційні програми;– створення інституту часткової госпіталізації при денних і нічних стаціонарах ПНД, у яких будуть продовжувати амбулаторне лікування виписаних з кризового стаціонару суїциденти, що дозволить їм працювати й одержувати підтримуючу терапію;– наступність між токсикологічними центрами, кризовими стаціонарами й амбулаторною службою;– створення груп само- і взаємодопомоги;– зняття табу з теми смерті.Зі смертю кожної людини гине Всесвіт — неповторний світ ідей і почуттів, унікальний досвід і світогляд. Суспільство не може і не повинне залишатися стосовно цього спокійним і байдужим.
стор.27