ВИСНОВКИ
Педагогічна діяльність – діяльність творча. Як і в будь-якому виді творчості, в ній своєрідно поєднуються нормативні (що випливають із встановлених законів та правил) та евристичні (створені під час власного пошуку) елементи. Справжнє виховання і навчання – це завжди творення нового, творення людини через пробудження її внутрішніх сутнісних сил.
Педагогічна творчість є своєрідною, пов'язаною як із характером процесу, так і з його результатом – із особистістю, що зростає і формується. Тому педагогічна творчість є завжди співтворчістю. Щоб педагогічна діяльність приносила тільки позитивні результати, викладачеві слід бути добре обізнаним із психологічними моментами такої співтворчості, а саме з психологічними особливостями відношень „Викладач – студент". Бо учень, один із основних партнерів учителя по творчості, - надзвичайно складний, динамічний, неповторний. А діючі сьогодні педагогічні засоби завтра можуть виявитись безплідними. Нове втрачає привабливість і новизну, творче завдання сприймається вже як стереотипне. Чим краще організоване навчання, навчально-виховний процес, тим швидше „росте" учень як особистість.
Щоб правильно і якісно керувати діяльністю учня, слід знати психологічні механізми рефлексивних процесів та рефлексивного керівництва.
Дійсно, рефлексивні процеси, тобто процеси взаємного відображення в системі „Викладач – учні", є необхідною умовою для створення організації взаємодії, комунікації та взаєморозуміння між вчителем та студентами. Головний момент рефлексивного керівництва – це постановка учня в позицію активного суб'єкта власної діяльності та розвиток у нього здатності до самокерування й самооцінки своєї діяльності, тобто формування в нього особистісних механізмів саморегуляції.
Ще однією відмінною рисою педагогічної творчості є те, що значна її частина здійснюється на людях, у публічній обстановці. Це вимагає від учителя вміння управляти своїми психічними станами, тобто бути емоційно стійким; оперативно викликати в себе і учнів творчу наснагу, встановлювати емоційний контакт зі студентами, вести їх за собою, впливати на їх стосунки й визначати напрямок їхніх дій, тобто бути динамічним; розуміти внутрішній світ іншої людини, тобто бути тактовним, чутливим, зважати на думку учнів.
І, нарешті, ще однією рисою діяльності викладача є практичне мислення. Педагогічна творчість жорстко лімітована, обмежена в часі. Тому вчитель не може чекати, доки прийде „осяяння", він повинен знайти оптимальну методику заняття, яке відбудеться сьогодні, а найчастіше прийняти нове рішення на самому уроці в лічені секунди, якщо склалася не передбачена ним заздалегідь ситуація, можливе несподіване ускладнення. Тут потрібен негайний аналіз і негайна дія. Це спроможний зробити лише практично мислячий викладач.
Сприятливі умови стимулюють творчість, створюють живильне середовище для паростків нового, але безпосередніми джерелами творчих, новаторських ідей і вирішень є соціальне замовлення суспільства; досягнення науки, в тому числі наук про людину, її виховання і розвиток – педагогіки, психології і методики; передовий педагогічний досвід і, нарешті, особистий досвід і вироблені на його основі практичне мислення та інтуїція педагога.
У повсякденній роботі вчителя навчально-пізнавальна діяльність займає особливе місце. Головна її функція полягає в забезпеченні безперервного професійного самовдосконалення педагога. Передумовами успішності навчально-пізнавальної діяльності вчителя виступає вся система психологічних знань про педагогічну професію.
Головне заняття викладача – практична діяльність, проте науково осмислена, що припускає оволодіння науковими засобами планомірного і систематичного вивчення учнів і процесу педагогічної праці та знаннями психологічних особливостей діяльності викладача. На цій основі і відбувається педагогічний процес та професійне становлення особистості як вчителя. Недарма В. О. Сухомлинський радив керівникам шкіл: „Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця давала вчителю радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилося в нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на стежину дослідження... Стає майстром педагогічної праці найшвидше той, хто відчув у собі дослідника" [18].
Результати педагогічної творчості виявляються в перетворенні вчителем власної діяльності на основі пізнання своєї творчої індивідуальності та її психологічних особливостей.
стор.27