ВИСНОВКИ
Процес інтеграції людини в суспільство завжди відбувається під його пильним наглядом. З метою існування як злагодженої системи суспільство в усі часи регулювало соціальну взаємодію через спеціальний механізм підтримання соціального порядку .Він називається соціальним контролем.
Отже, людська поведінка жорстоко обмежена і регулюється суспільством. Для цього воно застосовує систему соціального контролю.
Внаслідок цього складається поведінка, що схвалюється суспільством. Оскільки людина - істота колективна, то приймаючи участь в колективних діях, вона постійно має пристосовуватись до вимог оточуючих. Психологічний підхід до вивчення людської поведінки полягає в тому , що людина рідко буває ізольована і діє цілком незалежно, її дії контролюються або самосвідомістю (самоконтроль), або суспільством (зовнішній контроль). Але не дивлячись на жорстокий контроль, в суспільстві має місце не лише поведінка, що відповідає нормам і цінностям суспільства.
Існує також поведінка всупереч тим нормам, що виробило суспільство. Поведінка, згідно з соціальним вимогам, спрямована на досягнення цілей що схвалюються суспільством. Поведінка, що конфліктує з виробленими суспільством нормами, тобто відхиляється від них називається девіантною.
Психологічний підхід базується на аналізі психічного стану людини. Це порушення в розумовому розвитку, дегенеративність, дебілізм, психопатія, тощо. Найбільш яскраве втілення це тенденція отримала в психоаналізі і особливо в „концепції комплексів", зокрема аналізі „комплексу вини". За думкою Фрейда та деяких його послідовників саме почуття провини і бажання покарання як засіб позбавлення від нього спонукає до девіантних вчинків.
Нарешті, девіація, спричинюється навішуванням „ярлика девіантна". Мова йде про можливість тих чи інших впливових груп, передусім офіційних( правоохоронні органи, лікарі, вчителі) нав'язувати певні стандарти поведінки менш впливовим. Частіше, ця причина є фактором вторинної девіації. Однак, оскільки у визначеності девіантності можуть бути помилки, то часом і недевіант стає девіантом під тиском такого „ярлика".
Отже, девіація досить поширене соціальне явище, оскільки існують правила, завжди знайдуться їх порушники. Окрім того, суспільство розвивається і потребує нових норм задля свого функціонування як системи. Ці нові норми неминуче породжують нові типи девіації. Звідси необхідність формування толерантного підходу до девіантності і розуміння її об'єктивності.
стор.29