Висновки
В даній роботі була розглянута проблема ролі когнітивного стилю як одного з визначальних факторів успішності навчальної діяльності студентів.
Загалом, було виявлено, що когнітивний стиль є організуючою системою інтелектуальної діяльності кожного окремого індивіда. Розуміння когнітивного стилю як особистісного фактора регуляції пізнання фіксує загальне джерело різних "суб'єктивних задатків в організації процесів сприймання та мислення." Власне впровадження знань про когнітивний стиль в сферу психології пізнання дало можливість виокремити новий погляд на природу пізнавальних особливостей: відмінності у внутрішній організації процесів обробки інформації, що накладають свій слід не на змістові, а на формальні (пов'язані зі способами дій суб'єкта і в цьому значенні стилістичні) особливості когнітивних стратегій людини.
В цілому, вказують, що когнітивним стилям притаманні такі риси, як стабільність, стійкість, в тому числі й вікова постійність. Тому стилі характеризуються як певні схильності, ставлення, диспозиції, установки, домінуючі способи і манера діяти.
Фактично, знання про когнітивний стиль діяльності індивіда відкривають шлях до цілеспрямованого формування і організації вмінь та навичок будь-якого навчання матеріалу, який вивчають та засвоюють студенти.
В цілому, можна говорити такі теоретичні положення, які можуть мати місце в практичному застосування вищезазначеного дослідження.
По-перше, враховуючи, який когнітивний стиль інтелектуальної діяльності превалює у студента, можна стимулювати його мотивацію пізнання при роботі з певною навчальною інформацією.
По-друге, знаючи, як функціонує процес засвоєння певного навчального предмету, тобто сприймання та обробки його інформаційних складових, можна скоригувати навчальний процес таким чином, щоб поліпшити результати навчання.
По-третє, комплексно застосовуючи теоретичне напрацювання про психологічні особливості навчання у вищій школі та когнітивні стилі, можна сміливо говорити про впровадження особистісно-діяльнісного підходу у цьому процесі, оскільки визначальним тут буде орієнтація не на весь колектив, а на пізнавальні можливості окремого студента, беручи до уваги його спосіб когнітивного функціонування.
Загалом, слід сказати, що у кожного індивіда (чи то студент чи то учень) закладено великий творчий потенціал, який прагне до реалізації, і щоб його вивільнити, слід підібрати відповідні форми організації навчального процесу, враховуючи пізнавальні особливості його учасників.
стор.28