Висновки
Становлення самосвідомості в період студенства, що передбачає розвиток таких її процесів як самоспостереження, рефлексія, саморегуляція на поведінковому та емоційному рівні, проходить під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і безпосереднім чином зумовлює процес особистісного зростання. Саме тому його ефективність певним чином залежить від того, наскільки розвинена в індивіда потреба активно здійснювати ці зміни, трансформуючи власну особистість та самовдосконалюючись.
Основним завданням системи навчально-виховного процесу виступає сприяння розвитку механізмів самосвідомості, які регулюють процес особистісного зростання і формування висококваліфікованих спеціалістів.
Самосвідомість – це усвідомлення людиною свого суспільного статусу і своїх життєво важливих потреб. Як вищий рівень розвитку свідомості – основа формування розумової активності і самостійності особистості в її судженнях і діях (Я - концепція). І одна з вищих форм роботи самосвідомості спроба знайти сутність власної діяльності, що нерідко виростає в пошук суті життя .
Якщо свідомість робить більш гнучку, цілеспрямовану і результативну діяльність людини, яка спрямована на зовні, то самосвідомість, яка спрямована в середину психічної і фізичної суті людини, підвищує надійність, стійкість, стабільність самої людини. Ось чому самовдосконалення людини як саморегулюючої, самоорганізуючої і самопрограмуючої особистості можливе лише за умови – розвитку її самосвідомості.
Отже, самосвідомість в онтогенетичному аспекті можна розглядати як психічний процес, який поступово розгортається в часі і передбачає формування когнітивного (знання про свої психологічні особливості), емоційно-ціннісного (формування потреб, мотивів, інтересів) регулятивного (діяльності поведінки) компонентів.
Вивчаючи особливості розвитку самосвідомості в юнацький (студентський) віковий період варто враховувати різні рівні та певну міру продуктивності і рефлективної діяльності конкретної людини, адже відмінності у здійсненні цієї діяльності досить великі і відображають особливості їхньої індивідуальної природи, про що свідчить високий показник розвитку розумової рефлексії.
Лише глибоко пізнавши себе, особистість може зрозуміти складний і суперечливий характер свого внутрішнього і зовнішнього життя, конструктивно вирішувати проблеми адекватним для її „Я" способом, краще будувати стосунки з іншими, стати справжнім творчим суб'єктом своєї життєдіяльності.
Ефективність здійснення у майбутньому професійної діяльності залежить від того, наскільки гармонійно розвиненою є особистість спеціаліста, тобто здатною самоорганізовуватись, адекватно реагувати на несприятливі фактори середовища, активно діяти, володіючи відповідним набором психологічних властивостей, якостей і особливостей. І саме розвиток самосвідомості в більшом повному обсязі реалізує ці особистісні тенденції, які сприяють успішному засвоєнню необхідних знань і формуванню професійно важливих якостей фахівця.
стор.22