ВИСНОВОК
Отже, нами розглянуто з різною повнотою ряд аспектів, що визначають і характеризують становлення молодої особистості в умовах вищої школи. Звичайно, кожен період людського життя у кожній соціаллльній групі по-своєму важливий і значимий, має свою специфіку і особливості . Неповторність соціальної ситуації розвитку студента визначає поєднання ряду факторів. Це, по-перше, особливості вікової групи, до якої належить переважна більшість студентства, і яку психологи визначають як період пізньої юності, по-друге – специфіка соціального статусу і соціальних ролей, які студент набуває у житті вищого навчального закладу, і, нарешті, власне особливості навчального процесу (хоча у рефераті, з огляду на його обсяг та тематику, ми на них докладно не зупинялися).
Своєрідність процесів онтогенезу полягає у тому, що саме у студентському віці організм людини проходить сензитивний період у розвитку цілого ряду важливих функцій, що обумовлює порівняну легкість опанування новими навичками, уміннями, зокрема професійними, входження у професійну діяльність. Водочас це важливий етап формування спрямованості особистості, її мотиваційної сфери. Із входженням у самостійне життя пов'язані особливве сприймання часу, особливості розвитку потреб молодої людини.
Нову гаму стосунків викликає у студентів входження у новий колективгрупи, курсу, систему та графік життя вищої школи в цілому. Процес адаптації відбувається по-різному залежно від особливостей попереднього розвитку студента, його досвіду та індивідуальних характеристик організму (темпераменту,сприймання та ін.). Дехто не витримує адаптації, а для когось вона майже і не помітна.
Водночас із адаптацією студенти входять у специфічне соціальне середовище вищої школи. Знову ж таки, на розвиток соціально-психологічних особливостей її слухачів впливають як безпосередньо особливості колективів, членами яких вони стають, так і розвиток особистості молодої людини в цих умовах, зокрема її професійне спрямування, розвиток пізнавальної сфери та сфери, пов'язаної з інтимно-особистісним спілкуванням. Важливим фактором розвитку виступають стосунки всередині груп. Основними тенденціями розвитку студентських груп дослідники вказують процеси інтеграції (які переважають на молодших курсах) та диференціації (переважають на старших курсах, що пов'язано як із особистим життям студентів, так і з проблемою їхньої майбутньої життєвої перспективи).
Як бачимо, у дзеркалі вищої школи та середовищі її слухачів закономірно відображаються процеси суспільного розвитку та проблеми, які вирішує суспільство, особливо у наш важкий перехідний період зламу системи цінностей та світоглядних орієнтирів. Знання усіх даних процесів та аспектів розвитку, зокрема соціальної ситуації розвитку студента – цінний здобуток психологічної науки, без урахування якого неможливе оптимальне функціонування навчально-виховного процесу вищої школи та виконання нею своєї ролі у системі культури нашого суспільства.
стор.22